ВЕЛЬМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ве́льми́ «дуже»
псл. *ѵеlьmі, первісно форма орудн. в. мн. прикметника *ѵеlь «великий» › стсл. велии, укр. вели́кий;
в українській мові цей прислівник (із збереженням голосного е без переходу в і в новозакритому складі) не успадкований з давньоруської мови, а поширився під впливом польської;
р. вельми́, бр. ве́льмі, др. вельми, велми, п. wielmi, ч. velmi, слц. vel’mi, схв. веòма, стсл. вельми;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́льмий
«великий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ве́льмі | білоруська |
вельми | давньоруська |
wielmi | польська |
*ѵеlьmі | праслов’янська |
вельми́ | російська |
веòма | сербохорватська |
vel'mi | словацька |
велии | старослов’янська |
вельми | старослов’янська |
вели́кий | українська |
велми | українська |
velmi | чеська |
прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
веле- (перший компонент складних слів для підкреслення збільшеної ознаки з архаїзовано-патетичним відтінком: велелю́дний, велемо́вний, велему́дрий і т. ін.)
псл. Vele-, пов’язане з ѵеlь(-jь) «великий», спорідненим з вели́кий, ве́льми́ та ін;
р. др. болг. м. веле-, бр. веля-, п. wielo-, wiele, ч. vele-, vele, слц. vel-, velo, вл. нл. wjele-, wjele, схв. веле-, слн. vele-;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
веля- | білоруська |
веле- | болгарська |
wjele- | верхньолужицька |
wjele | верхньолужицька |
веле- | давньоруська |
веле- | македонська |
wjele- | нижньолужицька |
wjele | нижньолужицька |
wielo- | польська |
wiele | польська |
Vele- | праслов’янська |
веле- | російська |
веле- | сербохорватська |
vel- | словацька |
velo | словацька |
vele- | словенська |
vele- | чеська |
vele | чеська |
ѵеlь(-jь) «великий» | ? |
вели́кий | ? |
ве́льми́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України