ВЕЛЬМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ве́льми́ «дуже»
псл. *ѵеlьmі, первісно форма орудн. в. мн. прикметника *ѵеlь «великий» › стсл. велии, укр. вели́кий;
в українській мові цей прислівник (із збереженням голосного е без переходу в і в новозакритому складі) не успадкований з давньоруської мови, а поширився під впливом польської;
р. вельми́, бр. ве́льмі, др. вельми, велми, п. wielmi, ч. velmi, слц. vel’mi, схв. веòма, стсл. вельми;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́льмий
«великий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́льмі | білоруська |
| вельми | давньоруська |
| wielmi | польська |
| *ѵеlьmі | праслов’янська |
| вельми́ | російська |
| веòма | сербохорватська |
| vel'mi | словацька |
| велии | старослов’янська |
| вельми | старослов’янська |
| вели́кий | українська |
| велми | українська |
| velmi | чеська |
| прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
| прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
| прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
веле- (перший компонент складних слів для підкреслення збільшеної ознаки з архаїзовано-патетичним відтінком: велелю́дний, велемо́вний, велему́дрий і т. ін.)
псл. Vele-, пов’язане з ѵеlь(-jь) «великий», спорідненим з вели́кий, ве́льми́ та ін;
р. др. болг. м. веле-, бр. веля-, п. wielo-, wiele, ч. vele-, vele, слц. vel-, velo, вл. нл. wjele-, wjele, схв. веле-, слн. vele-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| веля- | білоруська |
| веле- | болгарська |
| wjele- | верхньолужицька |
| wjele | верхньолужицька |
| веле- | давньоруська |
| веле- | македонська |
| wjele- | нижньолужицька |
| wjele | нижньолужицька |
| wielo- | польська |
| wiele | польська |
| Vele- | праслов’янська |
| веле- | російська |
| веле- | сербохорватська |
| vel- | словацька |
| velo | словацька |
| vele- | словенська |
| vele- | чеська |
| vele | чеська |
| ѵеlь(-jь) «великий» | ? |
| вели́кий | ? |
| ве́льми́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України