ВЕЛИКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вели́кий
іє. *uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість»;
ѵеlікъ вважається формою займенникового походження, як і kolikъ, tolikъ, jelikъ (Ильинский Прасл. гр. 423), або пояснюється як утворення за аналогією до висо́кий, глибо́кий, дале́кий, широ́кий, тобто прикметників, що означають розміри (Machek ESJČ 682);
споріднене з тох. A wäl «князь, цар», тох. В walo «тс.», walke «тривалий», гр. Fἄλις «досить, достатньо», εἴλω, εἰλέω «тисну», лат. valēre «бути сильним», validus «сильний» і, можливо, з укр. велі́ти, во́ля;
псл. *velьjь «міцний, сильний, могутній», ѵеlікъ;
р. вели́кий, бр. вялі́кі, др. великъ, п. wielki, ч. veliký, velký, слц. veliký, vel’ký, вл. wulki, болг. вели́к, м. велик, схв. вȅликӣ, слн. vélik, стсл. великъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́леч
«щось дуже велике»
велиґда́н
«тс.»
ве́лий
велика́н
«велетень»
великдо́н
«велетень»
велике́нний
вели́кні
«велетні»
ве́ли́ко
«дуже багато, сильно»
велико́нний
великува́тий
великува́тка
«чимала; старша»
велицьо́зний
велицю́зний
ве́лич
велича́вий
велича́йко
«хвалько»
велича́йний
«хвастовитий»
велича́льний
велича́ти
величе́зний
величе́нний
вели́чень
«тс.»
величе́нький
вели́чество
величина́
величи́ти
величі́нь
вели́чний
вели́чник
«шанувальник»
вели́чність
вели́ччя
ве́льо
«багато»
до́великий
«підліток»
завели́кий
завелича́тися
«запишатися»
звелича́ти
«вихваляти»
звели́чувати
«тс.»
повели
«зробити більшим, ніж треба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вялі́кі | білоруська |
| вели́к | болгарська |
| wulki | верхньолужицька |
| Fἄλις «досить, достатньо» | грецька |
| великъ | давньоруська |
| *uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість» | індоєвропейська |
| valēre «бути сильним» | латинська |
| велик | македонська |
| wielki | польська |
| *velьjь «міцний, сильний, могутній» | праслов’янська |
| вели́кий | російська |
| вȅликӣ | сербохорватська |
| veliký | словацька |
| vel'ký | словацька |
| vélik | словенська |
| великъ | старослов’янська |
| велі́ти | українська |
| veliký | чеська |
| velký | чеська |
| tolikъ | ? |
| jelikъ | ? |
| висо́кий | ? |
| глибо́кий | ? |
| дале́кий | ? |
| широ́кий | ? |
| A wäl «князь, цар» | ? |
| walo «тс.» | ? |
| walke «тривалий» | ? |
| εἴλω | ? |
| εἰλέω «тисну» | ? |
| validus «сильний» | ? |
| во́ля | ? |
| ѵеlікъ | ? |
веле- (перший компонент складних слів для підкреслення збільшеної ознаки з архаїзовано-патетичним відтінком: велелю́дний, велемо́вний, велему́дрий і т. ін.)
псл. Vele-, пов’язане з ѵеlь(-jь) «великий», спорідненим з вели́кий, ве́льми́ та ін;
р. др. болг. м. веле-, бр. веля-, п. wielo-, wiele, ч. vele-, vele, слц. vel-, velo, вл. нл. wjele-, wjele, схв. веле-, слн. vele-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| веля- | білоруська |
| веле- | болгарська |
| wjele- | верхньолужицька |
| wjele | верхньолужицька |
| веле- | давньоруська |
| веле- | македонська |
| wjele- | нижньолужицька |
| wjele | нижньолужицька |
| wielo- | польська |
| wiele | польська |
| Vele- | праслов’янська |
| веле- | російська |
| веле- | сербохорватська |
| vel- | словацька |
| velo | словацька |
| vele- | словенська |
| vele- | чеська |
| vele | чеська |
| ѵеlь(-jь) «великий» | ? |
| вели́кий | ? |
| ве́льми́ | ? |
ве́лет
зіставлялося з слат. Veletabi, назвою західнослов’янського племені у Мекленбурзі (Mikl. EW 394, за Шафариком), з лат. valēre «бути сильним» (Walde –Hofm. II 464; Fick І 541), з дірл. flaith «володіння» (Schachmatow AfSlPh 33, 87–89), з псл. *voldti «володіти», лит. veldeti «тс.», valdýti «керувати» (Критенко Вступ 520) та ін;
можливо, пов’язане з стсл. велии, укр. вели́кий (Brückner AfSlPh 42, 138);
загальноприйнятої етимології не має;
р. [ве́лет, волот], бр. во́лат «богатир», др. волотъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́лень
велете́нський
ве́летень
ве́летка
ве́летній
вели́нний
«дуже великий»
ве́лит
ве́литень
вели́тський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́лат «богатир» | білоруська |
| flaith «володіння» | давньоірландська |
| волотъ | давньоруська |
| valēre «бути сильним» | латинська |
| veldeti «тс.» | литовська |
| ве́лет | російська |
| Veletabi | середньолатинська |
| велии | старослов’янська |
| вели́кий | українська |
| волот | українська |
| *voldti «володіти» | ? |
| valdýti «керувати» | ? |
великоро́с
назви виникли в канцелярії константинопольського патріарха у XIV ст. для розрізнення православних українських і московських земель;
складне слово, утворене з компонентів вели́кий і Росі́я, як калька гр. Μεγάλη Ƥωσσία «велика Росія» (Московська держава), на відміну від Μικρά Ƥωσσία «мала Росія» (Україна);
р. великору́с, великоро́сс, бр. велікару́с, п. Wielkorus, ч. Velkorus, слц. Vel’korus, болг. великору́син, слн. Velikorus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Великоросія
великору́с
великору́ський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| велікару́с | білоруська |
| великору́син | болгарська |
| Μεγάλη Ƥωσσία «велика Росія» | грецька |
| Wielkorus | польська |
| великору́с | російська |
| Vel'korus | словацька |
| Velikorus | словенська |
| великоро́сс | українська |
| Velkorus | чеська |
| для | ? |
| вели́кий | ? |
| Росі́я | ? |
| Ƥωσσία «мала Росія» | ? |
ве́льґий «великий»
запозичення з польської мови;
п. [wielgi] «великий» є діалектним варіантом до wielki «тс.», спорідненого з укр. вели́кий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́льґан
«великий льон»
ве́лький
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wielgi «великий» | польська |
| вели́кий | українська |
| wielki «тс.» | ? |
ве́льми́ «дуже»
в українській мові цей прислівник (із збереженням голосного е без переходу в і в новозакритому складі) не успадкований з давньоруської мови, а поширився під впливом польської;
псл. *ѵеlьmі, первісно форма орудн. в. мн. прикметника *ѵеlь «великий» › стсл. велии, укр. вели́кий;
р. вельми́, бр. ве́льмі, др. вельми, велми, п. wielmi, ч. velmi, слц. vel’mi, схв. веòма, стсл. вельми;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́льмий
«великий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́льмі | білоруська |
| вельми | давньоруська |
| wielmi | польська |
| *ѵеlьmі | праслов’янська |
| вельми́ | російська |
| веòма | сербохорватська |
| vel'mi | словацька |
| велии | старослов’янська |
| вельми | старослов’янська |
| вели́кий | українська |
| велми | українська |
| velmi | чеська |
| прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
| прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
| прикметника *ѵеlь «великий» | ? |
віл
псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́р
«волячий пастух»
вола́рити
«бути воловиком»
воли́стий
«подібний до вола»
воли́ще
волівня́
«волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р
«волячий пастух»
воло́ви́к
«тс.»
воло́вина
волови́тий
«вайлуватий, повільний»
воло́вник
«хлів для волів»
воло́вня
«тс.»
воло́вщина
«податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль
«воловик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вол | білоруська |
| вол | болгарська |
| wół | верхньолужицька |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | грецька |
| волъ | давньоруська |
| вол | македонська |
| wół | нижньолужицька |
| wellen | німецька |
| vål | полабська |
| wołać «волати, кликати, гукати» | польська |
| wół | польська |
| ѵоlъ | праслов’янська |
| valjati «каструвати» | праслов’янська |
| вал «кастрований бик» | російська |
| вол | російська |
| вȏ | сербохорватська |
| vôl | словацька |
| vòl | словенська |
| валя́ти «каструвати коней» | українська |
| vole «воло» | чеська |
| vůl | чеська |
| валя́ти «каструвати коней» | ? |
| конова́л | ? |
| ва́лах «кастрований баран» | ? |
| вели́кий | ? |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | ? |
| вола́ти | ? |
| бик | ? |
| буча́ти | ? |
| во́ло | ? |
| schwellen «набрякати, набухати» | ? |
| воло́х | ? |
| віл «волоська худоба» | ? |
| волъ | ? |
пузвели́кий «вказівний» (про палець)
результат злиття прийменника [пуз] «повз, поряд» з прикметником вели́кий (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пуз «повз, поряд» | українська |
| вели́кий | українська |
на́зимка «п’ядун зимовий, Acidalia (Operophtera) bru- mata» (ент.): н. мала Ж
утворення на основі виразу на зи́му;
назва мотивується тим, що метелики цих видів гусені літають перед зимою і навіть узимку;
Фонетичні та словотвірні варіанти
велика
«п’ядун обдирало (?), Hibernia (Erannis ?) defoliaria»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| зи́му | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України