БУКВА — ЕТИМОЛОГІЯ

бу́ква «літера; [азбука, буквар]»

полаб. bükvoi, очевидно, пов’язане з свн. bôk, bûk «книжка», днн. bôk «тс.» і, можливо, незалежне від південнопраслов’янських форм (Lehr-Spławiński Zapoż. 279, 309; Lehr-Spławiński–Pol. 61; Knutsson GL 53; Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
гот. bōka (‹*bōkō) «буква», bōkōs (мн.) «письмо, книжка, документ, грамота», двн. buoh «книжка», дісл. bōk, bøkr (мн.) «книжка» пов’язані з назвою бука в германських мовах (гот. bōka, дісл. bōk, двн. buohha і т. д.– на букових дощечках або паличках у германців накреслювались письмена, один з видів рунічних знаків);
запозичення з германських мов;
пізньопсл. (пд.) *buky «літера», bukъѵі «письмо»;
р. бу́ква, др. буква «літера; (мн.) письмена, письмо», букъвь, букы «тс.», п. bukwa «алфавіт, азбука», ч. bukva «літера» (з рос.), слц. bukvica, нл. bukwica «тс.», полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.) «книжки», болг. м. бу́ква «літера, письмо», схв. бук «тс.», буква «літера», буквица «буквар, азбука», слн. заст. búkvě (мн.) «книжка», стсл. боукъви (мн. жін. р.), боукъве (род. в.) «літера», *боукы (наз. в. одн.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

буква́льний (можливо, з р. буква́льный, кальки фр. littéral)
буква́р
буква́рний
бу́квений
бу́ки «назва слов’янської літери б»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ква «літера, письмо» болгарська
bōka «буква» (‹*bōkō) готська
buoh «книжка» давньоверхньонімецька
bōk давньоісландська
bôk «тс.» давньонижньонімецька
буква «літера; (мн.) письмена, письмо» давньоруська
бу́ква «літера, письмо» македонська
bukwica «тс.» нижньолужицька
bükvoi полабська
bükvoi «книжки» (наз.-зн. в. мн.) полабська
bukwa «алфавіт, азбука» польська
бу́ква російська
бук «тс.» сербохорватська
bôk середньоверхньнімецька
bukvica словацька
búkvě «книжка» (мн.) словенська
боукъви (мн. жін. р.) старослов’янська
букъвь українська
букы «тс.» українська
буква «літера» українська
буквица «буквар, азбука» українська
боукъве «літера» (род. в.)(наз. в. одн.) українська
*боукы «літера» (род. в.)(наз. в. одн.) українська
bukva «літера»рос.) чеська
bûk «книжка» ?
*buky «літера» (пд.) ?
bukъѵі «письмо» ?
búkvě «книжка» (мн.) ?

буков «буковий горіх» (зах.)

псл. *buky «буковий горішок, плід бука» пов’язане з *buky «бук, Fagus L.»;
п. bukiew, [bukwaj, ч. bukvice, ст. bukev, bukvě, bukva, слц. bukvica, bukva, вл. bukwica, полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.), м. буклинка, схв. буквица, слн. búkovica, búkovina «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́ква «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bukwica верхньолужицька
буклинка македонська
bükvoi (наз.-зн. в. мн.) полабська
bukiew польська
буквица сербохорватська
bukvica словацька
bukva словацька
búkovica «тс.» словенська
búkovina «тс.» словенська
bukwaj українська
bukvice чеська
bukev ?
bukvě ?
bukva ?

бук «Fagus silvestris L.; палка, різка; [дрючок (для биття) Me]» (бот.)

географія слов’янських слів виключає можливість запозичення з днн. buk, boke «бук», яке пропонувалось (Knutsson GL 53–54);
останнім часом висунуто припущення про зв’язок псл. *bukъ з докласичним балканським (лідійським) bauko «червоний», boko «тс.» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264–265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праіндоєвропейського субстрату (Machek LP II 146, 154, 156–158; Rudnicki BPTJ 15, 127–134);
герм. *bōkō «бук», *bōkaz, *bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.»), споріднені з лат. fāgus «дуб», гр. φηγός (дор. φᾱγός) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал. bāgos, іє. *bhāgós«бук»;
більшість дослідників вважає праслов’янські форми запозиченнями з германських мов;
можливо, найдавнішим є псл. *buky, род. в. *bukъve, що потім змінилось у *bukъ за аналогією до інших назв дерев типу klenъ, ѵęzъ, grabъ, dǫbъ;
важко навіть реконструювати праслов’янські форми;
переконливої етимології не має;
сюди ж, мабуть, і гр. φάγεĩv «їсти», вірм. bucanem «годую, харчую», boic «харчування, їжа», псл. bogъ «бог», укр. бог;
р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. buk, полаб. bauk, boik, схв. bȕk, буква «бук», слн. búkev, búkva «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

букі́вка «земля, на якій росте бук; вид грибів»
буківни́ця «буковий шовкопряд, Harpia fagi» (ент.)
бу́ко́ви́на «букове дерево, буковий ліс»
бучи́на «букове дерево»
бу́чо́к «букова палка; палка; невеликий вулик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бук білоруська
бук болгарська
buk верхньолужицька
bucanem «годую, харчую» вірменська
bāgos галльська
*bōkō «бук» германські
φηγός «тс.» (дор. φᾱγός)(власне, «дерево з їстівними плодами») грецька
φάγεĩv «їсти» грецька
buk давньонижньонімецька
*bhāgós «бук» індоєвропейська
fāgus «дуб» латинська
бук македонська
buk нижньолужицька
bauk полабська
boik полабська
buk польська
*bukъ з докласичним балканським bauko «червоний» (лідійським) праслов’янська
*buky праслов’янська
bogъ «бог» праслов’янська
бук російська
bȕk сербохорватська
buk словацька
búkev «тс.» словенська
búkva «тс.» словенська
бог українська
буква «бук» українська
buk чеська
boke «бук» ?
boko «тс.» ?
*bōkaz ?
*bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.») ?
*bukъve ?
*bukъve ?
*bukъ ?
ѵęzъ ?
grabъ ?
dǫbъ ?
boic «харчування, їжа» ?

букіні́ст

запозичення з французької мови;
фр. bouquiniste «букініст» походить від bouquin «стара книжка», яке зводиться до гол. boek «книжка», снідерл. boeckijn, *boekin «тс.», споріднених з гот. bōka «буква», bōkōs (мн.) «книжка, письмо, грамота», з якими зіставляється й псл. *buky «літера», укр. бу́ква;
р. болг. букини́ст, бр. букіні́ст, п. слц. bukinista, ч. bukinista, bouquinista, схв. букùнист(а);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
букіні́ст білоруська
букини́ст болгарська
boek «книжка» голландська
bōka «буква» готська
bukinista польська
*buky «літера» праслов’янська
букини́ст російська
букùнист (а) сербохорватська
boeckijn середньонідерландська
bukinista словацька
бу́ква українська
bouquiniste «букініст» французька
bukinista чеська
bouquinista чеська
bouquin «стара книжка» ?
*boekin «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України