БОКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

висловлювалось необґрунтоване припущення (Hirt РВrВ 23, 331) про праслов’янське запозичення з германських мов;

менш переконливе зіставлення з лат. baculum «палка», гр. βάκτρον «жезл», дірл. bacc «гак» (через значення «ребро») (БЕР І 64; Bern. І 68; Walde–Hofm. I 92; Zupitza KZ 36, 234);

можливо, споріднене з дісл. bak «спина», дангл. bаес, двн. bah, англ. back «тс.» (Младенов 40; Machek ESJČ 60);

остаточно не з’ясоване;

псл. bokъ;

р. бр. болг. діал. м. бок, др. бокъ, п. ч. слц. вл. нл. bok, схв. бôк, слн. bòk, стсл. бокъ;

запозичення з німецької мови;

н. Bazíllus (мн. Bazíllen) «бацила» утворено в XIX ст. на основі лат. bacillum «паличка», що є демінутивом від baculum «палка» (з *bac-tlom, *bac-(c)lom), можливо, спорідненого з гр. βάκτρον «палка», βακτηρἰα «тс.», ірл. ст. bacc «гак, ковінька», псл. bokь, укр. бік;

р. баци́лла, бр. бацыла, ч. слц. bacil, болг. м. баци́л, схв. бàцил, слн. bacíl;

запозичення з англійської мови;

англ. back «захисник» є результатом видозміни значення back «задній», спорідненого з псл. bokъ, укр. бік;

р. бр. болг. м. бек, п. слц. bek, ч. bek, back, схв. бȅк, слн. bék;

можливо, пов’язане з звуконаслідувальним р. бо́тькать «стукати» (Iljinskij PF 1З, 497–498);

п. bocian (з XV ст.), [bocan, bociuń, bocień, bocek, bociek, boczoń, baczoń, bucién], каш. заст. [kłobocian], як і вл. baćon, нл. bóśan, bóśon, полаб. büöťan, büťăn (‹*bоtěnъ, *botěni), певної етимології не має;

непереконливим є зведення (Варченко Терит. діал. 115–118; Steffen JP 51/1, 59) українських та інших слов’янських форм до іє. *bhod- «колоти, бости»;

непереконливо пов’язувалося з р. забо́та, забо́титься (через гумористичне зближення вигляду замисленої людини з лелекою – Соболевский РФВ 65, 418), з п. [kłobocian], каш. [kłobocon] від *kłobotati «стукати дзьобом», пор. лтс. klabatât «тс.» (про лелеку), вн. Klapperstorch «білий лелека» (Мартынов Sl. Wortst. 180–181; Machek ESJČ 59), з п. bok, р. бок, укр. бік (Musiałek Lud 14, 170– 178);

можливе припущення про зв’язок з укр. бу́сол, [бузок, бусок], р. [бу́сел, бу́сол], бр. бу́сел, п. [buseł, busioł] «лелека, молодий лелека»;

запозичення з польської мови;

р. [батья́н, ботя́н, батя́н, бадья́н, бача́н], бр. [буця́н, баця́н], ч. сx.-мор. [bocán], слц. bocian «тс.»;

псл. bъčьka, очевидно, похідне від *bъčь ‹ ‹ *buki (пор. слн. bèč «велика бочка») або від псл. *bъčа;

походження праслов’янських форм остаточно не визначене;

виводяться або з германських мов, зокрема від двн. botahha «бочка, чан, діжка», *butihha, свн. boteche, botech, нвн. Bóttich «чан» (Machek ESJČ 49; Bern. І 105; Weigand DWb 273–274; Mike. EW 25; Брандт РФВ 21, 212; Uhlenbeck AfSlPh 15, 484; Knutsson GL 51–52), герм. *bukjô, швейц.-нім. bücki «діжка, бочка», англ. buck «діжка для води», дангл. bûc «глечик», дісл. búkr «живіт», двн. bûch «тс.» (Stender-Petersen 289–290; Osthoff BB 29, 254; Holthatusen AeWb. 38–39; Младенов 42, 54), бав. Butschen (Kiparsky GLG 213–232; Sławski I 29; Sł. prasł. I 458–159), або з сгр. Βοũττις, βουττίον, пов’язаних з нар.-лат. *buttis (Преобр. І 40; Holub–Kop. 67; Фасмер ИОРЯС 12/2, 205, 223; Vasmer RSl 3, 263), або з лат. *buttis, слат. butica (Brückner 19; Bern. I 105), або, нарешті, вважаються власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. *bouk-/buk-, до якого зводиться й укр. бучни́й (Sadn.– Aitz. VWb. І 209–210), з псл. *bokъ, укр. бік, р. [бокура] «бочка» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 211; Шанский ЭСРЯ І 2, 180) чи з псл. *bъk (kj › č), експресивним варіантом (з метатезою приголосних) того самого кореня, що й укр. ку́бок, дінд. kambháḥ, гр. κύμβη, лат. cupa, гр. κύπη (Liewehr 15; Шанский тж);

р. бр. бо́чка, др. бъчьвь «бочка», бъчька «тс., діжка», бочька, бъчелъка, бчелка «тс.», п. beczka, ч. bečka «бочка», bečva «чан», слц. bečka, [bočka, bačka], болг. бъ́чва, м. бочва, схв. бȁчва «бочка», bȅčka «пивна бочка», слн. bečvà, bečka, báčva, р.-цсл. стсл. бъчьвь, бъчька;

результат видозміни форми [бучкува́ти] «бити бучком» (тобто палкою) як прояв гіперизму щодо укання під впливом слова бо́ки шляхом зближення з виразом бити по боках;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з бік (*бочина), пор. р. боковушка «бокова кімната», укр. [бучу́ля] = [бочу́ля];

власне український складний прислівник, перша частина якого пов’язана з прикметником [десни́й] «правий», а другу частину становить основа іменника бік;

до форми другої частини пор. оба́біч, праворуч та ін;

пов’язане з бік як назва бокового стільника;

в українській мові слово зазнало деетимологізації і, очевидно, зближення з [боц] «грудка, балабуха»;

р. [за́бочень] «товстий шар стільників з медом біля стін вулика»;

складне слово, утворене з компонентів шуй-, спорідненого з р. ст. шуй «лівий», др. шуи, схв. ст. šuj, слн. šuj, стсл. шюи (‹ псл. šujь) «тс.», далі з дінд. savyás «лівий», ав. haoya- «тс.», що зводяться до іє. *seu̯i̯os, пов’язаного з коренем *seu̯- «гнути», і -біч від бік;