БАБА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. baba;

лит. bóba «стара жінка», лтс. bãba, свн. bābe, bōbe «тс.»;

давне слово з дитячої мови, іє. *bābā aбo *bhābhā, утворене шляхом повторення того самого складу, як і в інших словах подібного типу;

рум. bábă, уг. bába, алб. babε є запозиченнями з слов’янських мов;

р. бр. др. болг. м. ба́ба, п. слц. вл. нл. baba, полаб. babə, bobə, bobo, ч. слн. bába, схв. бȁба, ба́ка «бабуся», стсл. баба;

п. baba «вид опуклих груш», болг. [ба́ба] «крупна дика ягода», м. бабулица «прищик», схв. [бȁба] «круглий камінець», ба́бац «великий горіх», ба́бура «сорт великого перцю», ба́бушка «круглий наріст на листі, шишка»;

назви різних предметів кулястої форми;

можуть бути зведені до гіпотетичної основи псл. bab- «надуватися, розбухати, бути кулястим» (Rječnik І 129– 133);

р. [бабо́шка] «картоплина; поплавок з кори; брунька», [бабу́шки] «віспинки; кір; болячки на дитині», [баба́шка] «поплавок на вудці; (полігр.) пропуск у складанні, пустий квадрат»;

псл. baba «галушка, кругле печиво»;

очевидно, як і ба́ба², пов’язане з основою псл. bab- «надуватися, розбухати, бути кулястим»;

пов’язання з баба¹ «стара жінка» (Brückner 9) недостатньо обґрунтоване;

р. ба́ба «рід печива, паска», ба́бка «вид страви», [баба́шка] «хлібина; пиріжок; калач», [баба́ха] «пампушка, млинець», [баба́шка] «тс.», [бабки] «хлібні кульки, які пекли для худоби», [бабо́шка] «грудочка (борошна в страві), затірка, галушка, булочка», [бабу́шка] «тс.», бр. ба́ба «вид страви», ба́бка «баба, паска, бабка», п. baba «рід печива, паска», babka «тс.», ч. bába «вид страви», bábovka «паска», слц. baba «паска», вл. baba, babka «тс.», нл. baba «рід печива», болг. [ба́ба] «ковбаса з товстої свинячої кишки», схв. бȁба «паска»;

результат перенесення і видозміни назви ба́бка «подорожник, Plantago»;

перенесення зумовлене зовнішньою схожістю листків обох рослин;

запозичення з тюркських мов;

тур. baba «предок, прадід, батько», крим.-тат. баба «батько», тат. баба «дід» і т. д. є утвореннями, аналогічними до іє. (слов.) baba «стара жінка»;

р. [баба́, баба́й] «дід» (іноді вживається для лякання дітей), м. баба, бабајко «батько», бабалак «тесть, дід», схв. ба́ба, бàбāјко «батько»;

очевидно, походить від ба́ба з переносним значенням «чурбак» і под. (Преобр. І 10);

можна припустити також зв’язок з формою [бабо́й] «дерев’яний виступ у човні» (Кравчук ВЯ 1968/4, 124);

р. [баба́йка] «весло з цілої колоди, цурка, обрубок, кочет», схв. ба́бак «ручка на кіссі; поперечна рукоять на веслі»;

результат видозміни деетимологізованої давнішої форми *бедру́нка, похідної від колишнього прикметника *бедрий «рябий, з плямами іншої масті на бедрах», під впливом слів баба (пор. п. [baba] «сонечко», схв. bàburica «тс.»), ба́брати і бруні́ти;

думка про запозичення з польської мови (Онышкевич Исслед. п. яз. 238) позбавлена підстав;

n. biedronka, ст. biedrunka (XVII ст.), ч. bedruňka, berunka, beruška, [verunka, meruňka] «тс.»;

результат видозміни форм типу бобівни́к, [бібни́к, бобо́вник] «тс.», зближених з основою ба́ба у назвах рослин;

очевидно, пов’язане з ба́ба «стара жінка» за ознакою великої голови (мається на увазі звичай старих жінок намотувати на голову товсту хустину);

пор. іншу назву тієї самої риби головач, нім. Kaulkopf (дослівно «куляста голова») заслуговує на увагу також припущення про окрему праслов’янську основу bab- «надуватися, розбухати, бути кулястим», представлену також у схв. bàburica «сонечко», bȁbica «стонога», bábura «тс.; великий м’ясистий перець», n. babka «сонечко», укр. ба́ба «кругла грудка глини; квасоля; кругла груша; головня» (Rječnik І 129);

п. [babec] «тс.», болг. бабо́й, бобо́й, баба́н, ба́бушка (назви риб), схв. бȁбица «вид риби», бàбак «тс.; окунь», бȁба «вид риби»;

результат контамінації слів ба́ба¹ і бзді́ти (див.);

п. babsztyl «бабисько»;

[бабки] «шавлія, Salvia officinalis L.» Mak, [бабочки] «тс.» Mak, [бабник] «болотяна рослина, з якої роблять купіль малим дітям; жовтозілля, Senecio vulgaris L.» НЗ УжДУ 26, [бабочки] «пирій, Agropyrum cristatum» Mak;

пов’язані з ба́ба «знахарка»;

назви зумовлені використанням відповідних рослин у народній медицині;

р. ба́бка «подорожник» та ін., ба́бки «вид шавлії», бр. [ба́бка] «подорожник», [бабін цвет] «тс.», п. babka «подорожник та ін., ч. babí list (babí ucho) «подорожник», [babí bruch] та ін. «шавлія», vodní «частуха, Alısma L.» (схожа на подорожник), babí lesk «горицвіт, Ranunculus arvensis», babky (babák, babí hněv) «лопух, Arctium L.», слц. babka blysk (назва різних рослин), болг. [ба́бух] «шавлія», [ба́бка] «тс.», схв. [бабика] «подорожник»;

очевидно, пов’язане з ба́бчитися «морщитися, м’якнути», р. оба́биться «розпаритись, обм’якнути»;

назва могла бути зумовлена м’якістю, в’ялістю відповідних грибів;

менш переконливі пов’язання (Фасмер III 97) з ба́ба «пень» на тій підставі, що обабки ростуть купками, і зіставлення оба́бок з опе́ньок;

р. оба́бок «тс.; бабка жовтопорова», бр. ба́бка «підберезовик, червоноголовець», аба́бак «тс.», п. babka «шершавий гриб»;

не зовсім ясні;

можуть бути пов’язані з ба́ба «знахарка» як назви рослин, застосовуваних у минулому для лікування пухлин (ранник) або близьких до лікарської рослини коров’яка аптечного (Verbascum officinale);

назви могли бути утворені також від основи баб- «кулястий» за формою плодів (двогніздих коробочок) або за характером кореня ранника (з кулястими потовщеннями);

схв. бȁбљāк «коров’як»;

вважається утвореним від баба в значенні «відьма, чарівниця» на тій підставі, що неприємні для людей тварини, в т. ч. деякі комахи, приймались у минулому за чарівників (Machek ESJČ 40; Vážný 289; Шанский ЭСРЯ І 2, 5–6);

на думку інших (Потебня РФВ 7, 69; Преобр. I 10; Фасмер I 100), назва зумовлена уявленням про переселення душі померлого (баби) в комаху;

можливе припущення про зв’язок з гіпотетичною основою псл. bab- «надуватись, розбухати» (Rječnik І 129–133);

р. ба́бочка «метелик», [ба́ба] «тс.», [ба́бка] (назва різних видів комах), п. [baba] «сонечко», [babka] «тс.», ч. babka «хрущ», слц. bábka «лялечка», babočka «кропив’янка», вл. babka «бджола», болг. [ба́бушка] «лялечка, зародок метелика», схв. [бȁба] «стара бджола», ба́бак «сонечко»;

очевидно, похідне від гіпотетичної основи псл. bab- «надуватись, розбухати» (Rječnik І 129–133);

менш переконливе зіставлення (Шанский ЭСРЯ І 2, 5) з ба́ба «колода, чурбак»;

р. бр. ба́бка «гральна кістка», п. ч. слц. babka «тс.»;

вважається похідним утворенням від слова ба́ба з переносним значенням «колода, чурбак» і т. д. (Sadn.– Aitz. VWb. I 61–64);

може бути виведене і від гіпотетичної основи bab- «надуватись, розбухати» (Rjėčnik І 129– 133);

р. бр. ба́бка «коваделко, підставка, ніжка», п. baba, babka «залізко, коваделко, на якому клепають косу», ч. слц. babka, схв. бȁбица, [бȁпка], бȁква, слн. bábka «тс.»;

очевидно, пов’язане з основою баб- «кулястий»;

назва могла бути зумовлена горішкоподібною формою плодів обох рослин;

не виключена й можливість зв’язку з ба́ба «знахарка» з огляду на те, що окремі різновиди цих рослин використовувались для лікування;

не зовсім ясне;

з одного боку, може бути пов’язане з бр. [папка] «кульбаба», [папкі, пупок] «тс.», [папаўка] «жовтило», [пупаўка, пупкі], р. пупа́вка, укр. [пупки] «тс.», пу́п’нок;

паралелізм фонетичних варіантів основи *bab-: *pap- «набрякати» припускається вже для індоєвропейської прамови (Pokorny 91);

назви могли стосуватися зовнішнього вигляду квіткових пуп’янків рослин або кулястої форми відцвілого суцвіття кульбаби;

з другого боку, нвн. [Alte Weibertreu] «кульбаба», [Grossmutters Nachtfunzla] «тс.» підтримують припущення про зв’язок з ба́ба «стара жінка; знахарка» (Краўчук Белар. лінгв. 1974/6, 65);

схв. [баба марта] «кульбаба»;

очевидно, давній варіант тієї самої основи, що і в слові ба́брати;

n. [bablać] «полоскати, мочити», babłać (bebłać) «бабрати», Bebło (Bybło) (назва озера), ч. [bablat se] «бруднитися; бабратися»;

очевидно, результат видозміни основи слова бобо́ни «забобони», зближеної з словом ба́ба «знахарка, чарівниця» або здавна зв’язаної з коренем іє. *bhā-«баяти, говорити»;

др. бабуны «чари», бабунъ «єретик, богомил», ч. baboněk «мана, мара», слц. babona «повір’я», с.-цсл. бабуни «єретики, богомили»;

очевидно, пов’язане з бабе́шки, бабуха́тий і под;

позбавлене підстав зіставлення з баба (Brückner 19) і з бебе́х (Sławski І 29; Ильинский РФВ 62, 237);

р. [бе́беки] «перини, подушки; нутрощі», [бе́бехи] «нутрощі», бр. бэ́бахі «нутрощі; ганчір’я», п. bebechy «нутрощі, тельбухи; черево; злиденна постіль, пожитки», bebech, [bech] «товста дитина»;

очевидно, вторинне утворення на основі початкового *кульба́ва з псл. *[kulьbava (květъka)] «схильна до загинання (округлості) (квітка)» (пор. укр. [кульба́стий] «горбатий, загнутий»), де *kulьbava – жін. р. прикметника *kulьbavъ, похідного від kuliti «гнути» (укр. [ку́лити]);

назва зумовлена тим, що обірване стебло кульбаби, коли діти беруть його в рот (примовляючи при цьому «кульбабо, розвернися» і под.), розривається в кінці на три або чотири поздовжні частини, які при цьому закручуються (загинаються) назовні;

пов’язання з ба́ба (Меркулова 102) малоймовірне;

іноді етимологи обмежуються ствердженням неясності слова (Фасмер II 412);

р. кульба́ба «любочки, eontodon L.; [кульбаба]», [куйба́ба, куйба́бка], п. [kulbaba] «тс.» (з укр.);

р- бр. др. болг. м. ма́ма, п. слц. вл. нл. mama, ч. слн. máma, полаб. mamoĭ, схв. мȁма;

псл. mama;

споріднене з лит. mamà «мати», лтс. mama «тс.», лат. mamma «тс.; груди», гр. μάμμη, μάμμα «мати, баба», алб. mëmë «мати», дінд. māma «дядько»;

іє. *mama «мати»;

виникло в дитячій мові шляхом повторення складу ma, подібно до ба́ба, дя́дя, та́то;

очевидно, складне утворення з основи дієслова [киця́ти] «доторкатися рукою (у грі в жмурки)» та іменника ба́ба;

складне слово, утворене з іменників я́зя і ба́ба;

ч. ježibaba «баба-яга», слц. ježibaba, [jedžibaba, jenzibaba, jendžibaba, jendžibaba] «тс.»;

слова звуконаслідувального характеру, утворені шляхом неповного подвоєння вигуків бах, бух;

р. баба́х, баба́хнуть, бр. баба́х, баба́хаць, п. [babá, babách];

очевидно, псл. *batsati, утворення з елементом -s- від основи bat- «бити»;

менш переконливим є виведення (ЭССЯ і, 118–119) від гіпотетичного псл. *bodьcati «поколювати» або тлумачення бац (Преобр. І 20; Bern. І 37; Фасмер І 138) як звуконаслідувального утворення;

форма баба́ц є подвоєнням віддієслівного вигуку бац за аналогією до баба́х (‹бах);

р. бр. бац, п. bac, рас, ч. слц. bác, м. баца се «брудниться», схв. бàцати «кидати», бȁцати «колоти», слн. bacníti (bácniti) «бити, штовхати», becáti «хвицати»;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до баба́х;

р. [бебёх] «удар», [бебёхнуть] «ударити кулаком»;

очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, баба́х (пор.);