ЯЗИЧОК — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

го́стрий язи́к.

Здатність говорити дотепно, влучно або дошкульно. Приклади

То поранення, то гострий язик, то якась випадковість відсовували його у тінь, а тим часом двадцятип'ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (М. Стельмах)

Дотепна, влучна або дошкульна мова. Приклади

го́стрий язичо́к. Знаю руки в чорнильних плямах. Сміх веселий, гострий язичок. Як це в серце, любий до нестями, Тихий твій прокрався голосок? (М. Гірник)
На жарти Марко ображався, а сам мав гострий язик і вмів зачіпати товариша за найболючіше місце (О. Копиленко)
Омелян викликав Гриця Духоту. Байда поважав цього слюсаря з качиним носом за розважність і за гострий язик (П. Панч)

прикуси́ти язика́,́ жарт.

Утриматися від висловлювань; замовкнути. Приклади

прикуси́ти язичка́. — Язички там!.. А далі не сказала, щоб прикусили язички. Дівчата одразу примовкли (В. Кучер)
прику́шувати язика́. Олена завжди вміла гостро відповісти Михасеві, і йому часто доводилось прикушувати язика (О. Донченко)
Хвала альтруїстам, меценатам, шейлокам і гобсекам! — волала трійця, окуповуючи затишний столик. І прикусила язика, засліплена чародійною посмішкою феї (А. Крижанівський)
Прикусила Оксана язика, а стара Кухтиха ще й пожурила невістку (А. Іщук)
Вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Нечуй-Левицький)
А що хочеш збрехать, язика прикуси (М. Номис)

гостри́ти / нагостри́ти язи́к (язи́ка), несхв.

на кого і без додатка. Збиратися влучно і дошкульно сказати щось, готуватися до неприємної для когось розмови. Приклади

остри́ти язички́ діал. Таким, як я, ви [жінки] повинні би ще заплатити, щоби прийшли на ваше віче,. .щоб ви мали на кім свої язички острити (І. Франко)
Нагострить добре язика Й на перших зборах у промові Розпушить вщент керівника (С. Воскрекасенко)
Язики на мене гострять (Сл. Гр.)
Баба, кленучи тих, що злобу в серці замишляють і гострять язик.., сипала прокльони і на його голову (Ю. Бедзик)

Дотепно, дошкульно висловлюватися, а також говорити взагалі. Приклади

Шахтарі (щоб не дрімать!) все язики гострили, ось на старого вже летять колючі їхні стріли (П. Дорошко)

ви́везти / виво́зити [язико́м] як (мов, ні́би і т.ін.) на лопа́ті.

Сказати що-небудь недоречно, недоладно. Приклади

ви́везти язичко́м як на лопа́ті. — Але, але…— передражнювала його Христина,— вивіз язичком як на лопаті, сказав би просто: треба, мовляв, стару Каралаєву передніше видати заміж, тоді й Маруся буде моя. Чи так? (І. Нечуй-Левицький)

зі сл. говори́ти і под. Що-небудь зовсім недоречне, недоладне або недоречно, недоладно. Приклади

— Ха-ха-ха! Ти, Хомо Хомовичу, говориш мов на лопаті вивозиш (Є. Гуцало)
Сказав як на лопаті вивіз (Укр. присл.)
— Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз? (І. Франко)

бра́ти / взяти на язика́ кого.

Розпускати плітки про кого-небудь, судити, гудити когось. Приклади

взя́ти в свої́ язики́. Люблю дівчину самую Хорошую, молодую, Іно [тільки] превражі розлучники Взяли нас в свої язики (Укр. пісні)
взя́ти на язички́. Як відомо, в Сосниці таємниць не існувало, тож і взяли на язички молодиці Марту і Ладька (М. Зарудний)
— Я люблю його, Платоне,— прошептала дівчина..— Про це ніхто не мусить знати, бо як візьмуть на язики… (М. Зарудний)
— Якби її [Іваниху] другі жінки взяли на язик за газету [що читає], то вона би з сорому… під землю провалилася (Л. Мартович)
О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще вип'є та йде з богом, ніж на язика колись візьме… (М. Зарудний)

розпуска́ти / розпусти́ти язика́, зневажл.

Говорити багато взагалі, ставати говірким. Приклади

— Він [Аква] не знав, що я з вами… знайомий, і розпустив язика. Ба хвалиться він, звичайно, полюбляє (В. Дрозд)
розпусти́ти язички́. Ніхто [з дівчат] за голосом спочатку й не помітив, що він [учитель] уже давненько стоїть у дверях. А вони так розпустили язички, що в порожньому залі луни ходили (В. Речмедін)
Кума сіла проти мене та й розпустила язика. Та вже й вміє балакати! (І. Нечуй-Левицький)

Не стримуватися у розмові, багато говорити. Приклади

— Ти от що, куме, розтягни рота і язика не розпускай. — Послав би я тебе, своячок, але боюся, що не повернешся (А. Крижанівський)
— Ну то й знай своє діло: сторожи, а не розпускай язики, — обізвалася Варка. — Декому дуже неприємно слухати ваші речі (Л. Яновська)
Зрозуміли одне — не розпускай язика навіть у камері (Ю. Збанацький)
Онилька вже й не рада була, що з дурного розуму розпустила язика — все Явдосі розказала про діло (Грицько Григоренко)