СТОРЧАКА — ФРАЗЕОЛОГІЯ
става́ти / ста́ти сторчака́ (ца́па).
Чинити опір, протидіяти чому-небудь; заперечувати проти чогось.
Приклади
- [Нартал:] Кубло гадюче! Перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка)
дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т.ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т.ін.) сторчака́ (рідше стовбула́).
Падати вниз головою.
Приклади
- Щось тріснуло в санях, і Василько дав сторчака в сніг (М. Коцюбинський)
- Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака… (П. Загребельний)
- — Чого ти тут бродиш вночі?.. — крикнув писар і штовхнув чоловічка в груди кулаком. Чоловічок дав сторчака додолу (І. Нечуй-Левицький)
- Яків розгарячився — то — аж у дверях шуміло. Одні стовбула давали, другі перелітали через лежачих, і всі лаялись, батькувались… (Панас Мирний)
- Чи й у вас, як у нас, На леваді спичаки? Чи й у вас, як у нас, Ловлять хлопці сторчаки (Українські народні пісні)
леті́ти / полеті́ти сторчака́ (сторч, сторч голово́ю і т.ін.), ірон.
Падати.
Приклади
- Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчака (А. Хижняк)
- Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (І. Сенченко)
- Наткнувся [чоловік] на Івася,.. поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний)
- — Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах)
до кого--чого, куди. Дуже швидко, бігти, йти (переважно нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати.
Приклади
- вліта́ти сторч голово́ю. Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (М. Стельмах)
- Сторчака летів додому (П. Куліш)
- Сторч головою лечу до хатини… і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах)