СТОРЧ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
леті́ти / полеті́ти сторчака́ (сторч, сторч голово́ю і т.ін.), ірон.
Падати.
Приклади
- Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчака (А. Хижняк)
- Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (І. Сенченко)
- Наткнувся [чоловік] на Івася,.. поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний)
- — Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах)
до кого--чого, куди. Дуже швидко, бігти, йти (переважно нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати.
Приклади
- вліта́ти сторч голово́ю. Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (М. Стельмах)
- Сторчака летів додому (П. Куліш)
- Сторч головою лечу до хатини… і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах)
кида́тися / ки́нутися сторч голово́ю.
Діяти, робити що-небудь необдумано, нерозсудливо і т.ін.
Приклади
- А тут оці щиглики, трясця їхній тітці, сторч головою, мов дурні пуголовки, кидаються в політику (М. Стельмах)
сторч голово́ю.
Униз головою; стрімголов.
Приклади
- З цієї кручі хлопці… стрибали сторч головою (Б. Грінченко)
- — Гайдамака! Справжній тобі гадамака! — опустив диякон руку Тарасові на плече. — То, кажеш, пан економ з коняки сторч головою? (В. Шевчук)
Дуже швидко.
Приклади
- Беру листа і вже сторч головою… влітаю в хату (М. Стельмах)
- Найголовніше, гуляй надворі якнайбільше і при першій же нагоді закохайся сторч головою (В. Підмогильний)
во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому.
Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т.ін.
Приклади
- — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють, — волосся дротом! (Остап Вишня)
- Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький)
- воло́сся дро́том [стає́]. Сидиш часом не фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук)
- воло́сся сторч ста́ло. Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко)
- Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний)
- А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович)
- Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба… Хлоп'я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка)
- Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська)
- Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко)