СВЕРБІТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ЯЗИ́К СВЕРБИ́ТЬ / ЗАСВЕРБІ́В у кого, кому і без додатка.

Хто-небудь має велике бажання розповісти, повідомити щось або поговорити про щось. Приклади

— Та підожди! Не спіши,— зупинив його голова комнезаму.— Ще ж є промовці! Ось, може, Євген Панасович щось скаже. Та і в мене ще язик свербить (В. Речмедін)
[Карпо:] Дідько вас, бабів, знає, який у вас язик: як засвербить, то кого ви тільки не опаскудите! (М. Кропивницький)
— І тут знову засвербів язик Мотрі — не стерпіла: — Бабо, ви вже хоч себе на таке діло не виставляйте (М. Понеділок)

перев. до чого. Комусь дуже хочеться робити що-небудь, займатися чимсь. Приклади

Треба ще буде кінця додати, бо воно колись, як свербіли руки, писалось (Панас Мирний)
У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси. Замахнувся на весь захват, заспівала коса, і впали стебла рівним покосом (І. Цюпа)
Земля протряхла, заіржавілі плуги вже лежали на возах, а селянські руки свербіли до оранки (Ю. Збанацький)

до чого. Комусь дуже хочеться привласнити, загарбати що-небудь. Приклади

Коваль звелів проорати по межах своєї землі глибокий рів і насипати високий вал, аби він на всі віки став суворою пересторогою для тих, кому будуть свербіти руки до полянських просторів (І. Головченко, О. Мусієнко)

зі сл. вда́рити і под. Дуже хочеться (вдарити, побити когось). Приклади

— Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту (Д. Косарик)
Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати, хитрувати, шукати виходу (З. Тулуб)
Якщо, каже, руки сверблять битися — бий краще мене: я здоровий, витерплю (О. Гончар)

в кого. Хто-небудь втручається у все. Приклади

Через ту невгамовність і не злюбив її Масло. Якось при Мальованому розпікав її: Поглянь! Чого вона лізе? Працювала б тихенько… А в неї руки чешуться, і туди лізе, і сюди. Дуже треба їй знати, скільки одна рейка обходиться цехові (А. Хижняк)

Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Приклади

[аж] воло́сся в'я́не. — От сидить передо мною розумна людина, досвідчений інженер… і раптом говорить таку нісенітницю, що аж волосся в'яне (М. Ю. Тарновський)
[Марфа:] Тут мені таке наплели на вас, таке наговорили, що аж вуха в'януть (О. Левада)
Загинав [п'яний] такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Ю. Яновський)
Марія тулиться до Богдана, немов хоче захиститися од тих пісень. Але ніхто не зважає, що в неї вуха в'януть (В. Большак)
Говорять увесь час [галичани-емігранти] по-російськи, але з таким акцентом, що… вуха в'януть (Леся Українка)
— Тоді вддова Бобренчиха озвалась: — Та вуха ж в'януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав'язалась (Л. Костенко)

Пережити несподівану невдачу, прикрість і т.ін. Приклади

Байдуже, однаково; хто не турбується ні про що. Приклади

й не сверби́ть. — А отже громада каже, що буде жаліться — ще лукавіше додав писар.— Нехай! Мені те й не свербить. А ось я їм покажу! (Б. Грінченко)
Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (І. Волошин)
— Виходить, що цілісінька свиня зникла з свинарні серед білого дня, а нікому й за вухом не свербить (С. Добровольський)
Мірошник спить та спить. Вода ж біжить… Хомі й за вухом не свербить (Л. Глібов)

Кому-небудь дуже хочеться розповісти щось. Приклади

По розпалених обличчях молдуван видко було, що якась цікава новина свербить їм на кінці язика (М. Коцюбинський)

Кому-небудь дуже хочеться йти, тікати і т.ін. кудись чи від когось, чогось. Приклади

— Що ж, в кого сверблять п'яти, може йти й до біскупа, але я знаю, що з того нічого не буде (І. Франко)
— Давай утікати,— сказав Лучук Сивооку.— Давно вже сверблять мені ноги дати драла від цього кендюха [купця] (П. Загребельний)