ПУСТЕЛЯ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн.

Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги. Приклади
  • — Вночі ворота Лаври не гостинні, даремно тут і возвишати глас. Глас вопіющого в пустині, напевно, був чутніший, як у нас (Л. Костенко)
  • Я в розпачі кричу: Свисток, усе царство за свисток!. .Але і цей мій розпачливий поклик зостається гласом вопіющого в пустелі (І. Драч)
  • Усього два десятиліття тому голоси прихильників еруптивних процесів на планетах були, так би мовити, голосом волаючого в пустелі (З журналу)

Голос волаючого у пустелі.

Вислів зустрічається в Старому Заповіті (Ісайя, 40, 3) і Євангелії (Матв., 3, 3).
Вживається у значенні: марний заклик, залишений без уваги й без відповіді, а також одинокий виступ, ніким не підтриманий.
Приклади
  • Скрізь по цих губерніях перевага була на боці поміщиків, а виборчий голос крестьян справді буде тим «гласом вопіющого в пустині», якого, мабуть, не почують в третій Державній Думі. (С. Петлюра, Про новий виборчий закон)
  • Джонатан:
    Послухай же тепер! Нехай мій голос
    волаючим не буде у пустині.
    Кажу тобі, волаю і благаю:
    скорися, Річарде!
    (Леся Українка, У пущі)
  • Вона (Л. Костенко) спробувала було догукатися до совісті своїх колег, нагадавши їм, як чинили в аналогічних ситуаціях справжні письменники-гуманісти В. Короленко, Е. Золя… Але то був саме той «голос», який називають «волаючим у пустелі». (А. Шевченко, Переднє слово до книжки І. Світличного «Жити без чернеток»)
Словник фразеологізмів з походженням, тлумаченням та прикладами вживання