ПРОСТОТА — ФРАЗЕОЛОГІЯ
свята́ наї́вність (простота́).
Надто довірлива, щира, нехитра і т.ін. людина.
Приклади
- — Яка краса! Який вечір! — вдаючи святу наївність, захоплювався Сидір Сидорович (Л. Дмитерко)
- — О, свята простота!..Ти й досі, мов дитина, наївний (Ю. Шовкопляс)
- — Не вдавайте, отче, з себе святу наївність. Все ви добре знаєте (М. Стельмах)
Свята простота.
Цей вислів у його латинській формі — «О, sancta simplicitas!» — приписують натхненнику чеського національно-визвольного руху початку XV ст. Яну Гусу (1369—1415). Він нібито вигукнув ці слова, коли якась селянка підкинула поліно у вогнище, на якому він мав бути спалений, як єретик. Деякі дослідники вказують, що слова «свята простота» вперше прозвучали на Нікейському церковному соборі IV ст. н. е.
У сучасній мові вислів уживається як іронічне визначення наївності, що межує з глупотою. Приклади
У сучасній мові вислів уживається як іронічне визначення наївності, що межує з глупотою. Приклади
- Так скінчилася моя історія з художником. Так ганебно скінчилось це святе (він так і говорив колись: «свята простота») і тепле кохання. (М. Хвильовий, Сентиментальна історія)
- Над усіма горує та дитяча sancta simplicitas, що вічно не відає, що творить, хоч творить зовсім, може, з доброї волі. (С. Єфремов, Історія українського письменства)
Словник фразеологізмів з походженням, тлумаченням та прикладами вживання