ПРАВЕДНІ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

переплу́тувати (плу́тати) / переплу́тати грішне з пра́ведним.

Змішувати все протилежне; хороше і погане; неправильно розуміти що-небудь. Приклади

переплу́тати пра́ведне з грі́шним. Сказився… старий, переплутав праведне з грішним. Замість дробовиком бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в хаті (О. Ковінька)
Це, шановний Анатолію Филимоновичу, ви сплутали грішне з праведним. З Мальмьо грає чехословацький Спартак на Кубок чемпіонів (М. Білкун)

сном пра́ведника (пра́ведників, пра́ведних і т.ін.), зі сл. спа́ти.

Спокійно, міцно, безтурботно. Приклади

— Значить, сном праведника спали? І не сподівалися на отаких дорогих гостей? — в очах пристава тремтить насмішка (М. Стельмах)

виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого.

Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. Приклади

— Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар)
— Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець)

поверну́ти / рідко поверта́ти на путь пра́ведних.

Почати жити відповідно до прийнятих норм поведінки, моралі і т.ін. Приклади

Яків почав з сином гратися і все думав: що б це воно значило? Що поробилося з невісткою? Чи не хоче повернути на путь праведних, чи не спокутує свої гріхи? (Панас Мирний)

наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т.ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т.ін.) на [до́бру (пра́ведну)] путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка.

Корисними порадами. доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в істинному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Приклади

наста́вити на пуття́ кого. [Чирва:] Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко)
спрямува́ти на чи́сту л́ю́д́с́ь́ќу́ доро́гу кого. Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко)
напра́вити на до́брий шлях кого. От мати Ричардова чесна жінка, богобоязна, чей [може] направить сина на добрий шлях (Леся Українка)
направля́ти на путь і́стини кого. — От лаяв мене [панотець], їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах)
Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу.. на праведну путь і настановити його на добрий розум (Переклад С. Масляка)
Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь (І. Нечуй-Левицький)
Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний)
Не набув її батько не майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі.. Зате… на добру дорогу наставив синів (І. Муратов)
Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний)
Тітки та дядини силкувались направляти її на добру путь (І. Нечуй-Левицький)
— Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников)
Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запитують гості поради (С. Олійник)

Йов праведний, багатостраждальний.

У біблійній Книзі Йова розповідається про доброчесного Йова, що жив заможно й щасливо. Сатана хотів довести Богові, що, зазнавши лиха, Йов відступиться від Бога. Тоді Бог, щоб викрити наклепи сатани, наслав на Йова тяжкі випробування: позбавив його дітей, слуг, багатства, покарав його проказою. Та попри всі нещастя віра Йова не захиталася.
Вживається у значенні: людина, яка зазнала багато страждань. Приклади

В о з н и й: В сім'ї не без виродка — тее-то як його. — Хіба єсть яка земля, праведними Іовами населена? Два плута в селі і селу безчестя не роблять, а не тільки цілому краєві. (І. Котляревський, Наталка Полтавка)
Бо я не Іов. Прокляну
За крихітну синову слізку.
Дияволу присягну
І душу продам під розписку.
(І. Жиленко, По роботі)
До люльок, смороду і зику став я потрохи привикать, а тут спіткала мене цинга лютая, і я тепер мов Іов на гноїщі, тільки мене ніхто не провідає. (Т. Шевченко, Лист до М. Лазаревського, 20.ХІІ.1847 р.)