ПОТОПИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

від пото́пу.

З сивої давнини, з давніх-давен; здавна. Приклади

У джунглях Бразілії Плодилися [гадюки] від потопу (І. Муратов)

до пото́пу, жарт.

із запереч. Ніколи. Приклади

До потопу не закінчити роботи; Не розібратися з цим до потопу.

Дуже довго. Приклади

— Уже люди й додому поїхали, а тут, мабуть, до… потопу сидітимем (Григорій Тютюнник)

пі́сля нас (а там) хоч пото́п.

Байдуже, що буде потім, майбутнє не цікавить когось. Приклади

В таких філософія дуже мізерна: Побавлюсь, як хочу, а там — хоч потоп! (С. Олійник)
— Вона, мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер)
Яничарність — це ідеологія й настрої тимчасовців, безрідного перекотиполя: після нас — хоч потоп! (З газети)

Всесвітній потоп. Допотопний.

Вислів походить з біблійної оповіді про те, як Бог, розгнівавшись на людей за їхні гріхи, затопив землю небувалою зливою, що тривала сорок діб. У цьому всесвітньому потопі загинуло все людство, крім праведника Ноя і його родини (Буття, 7).
У переносному вживанні вислів означає величезну катастрофу, стихійне лихо, іноді — великий дощ (з іронічним забарвленням). Допотопний — дуже давній, віджилий, анахронічний. Приклади

«Назустріч», наприклад, в спеціальному числі, присвяченому жінці (ч. 12, 1934 р.) надзвичайно легковажним, кокетерійно-фальшивим тоном, повторює під маскою модернізму nepeдпотопові погляди на жінку — куховарку («мати») і «любку»… (О. Теліга, Якими нас прагнете?)
Бачу: шлях мій на Схід кривизною в долоню уївсь…
Це повітря в'язке хай хоч як там фільтрує Європа —
Пахне кров'ю, і хіттю, і мускусом, пахне всесвітнім потопом,
І повзе напівсутінь походою найманих вбивць!..
(О. Забужко, Запах Сходу — як крові…)

Після нас хоч потоп.

Деякі дослідники приписують цей вислів французькому королю Людовікові XV. Проте мемуаристи твердять, що авторка його — фаворитка цього короля маркіза Помпадур. Вона вжила цей вислів, щоб потішити короля після поразки французької армії при Росбаху в 1757 р. Приклади

І такі вони всі, — розмірковує упевнено Бугор. — Нам нотації пудами, правила тисячами, а для себе в них одне: «Поживем! Після нас хоч потоп, хоч атомна пустеля. (Н. Рибак, Скриня Пандори)