ПОМКА — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

врі́затися (вби́тися) в па́м'ять (діал. в по́мку) кому.

Надовго, міцно запам'ятатися, вразивши чимсь. Приклади

Найбільше врізалася в помку Горпині одна ніч, зоряна, а не місячна (Панас Мирний)
Ще глибше вбилися йому в пам'ять нічліги в тіснім, поганім закамарку (І. Франко)
Він нічого не чув і не бачив, окрім отих двох кахляних плиток, які врізалися йому в пам'ять ще з того дня, коли вимандровував з рідної землі (П. Загребельний)
Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам'ять (М. Коцюбинський)

безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Приклади

Мені відбило тямки. Певне, те саме було і з Жабі. Ми щось мололи поручикові чи, мабуть, потакували на те, що він нам торочив (Олесь Досвітній)
— А ви мене послухайте, начальники дорогі. Не дивіться, що я баба немічна, у мене ще помки не відбило (Ю. Бедзик)
Зайшов я вже далеченько, бо мені неначе памороки одбило; але сльози перестали литись. Я став та й роздивляюсь, куди це я зайшов (І. Нечуй-Левицький)

Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. Приклади

[Бичок:] Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! Правду кажуть: що кого Бог захоче покарати, то перш усього памороки одіб'є!.. (М. Кропивницький)

Усвідомивши хибність своєї поведінки, повернутися до нормального життя; отямитися. Приклади

— Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає. Прийшов до пам'яті. Ні світ ні зоря, а він уже на ногах, на роботу поспішає (І. Цюпа)

тільки док. Опам'ятатися, заспокоїтися (після збентеження, хвилювання і т.ін.). Приклади

прийти́ до по́мки, діал. — Може, він [хазяїн], як прийде до помки, кинеться, тоді віддай йому. Нащо нам такі гроші? (Панас Мирний)
Машина рушила, а Андрій все ще ніяк не міг прийти до тямку, і все здавалося йому, ніби він чує жартівливий голос: Гаряча голова… (Ю. Бедзик)
На якусь мить навіть непритомнієш у польоті, приладів не бачиш, а тоді прийдеш до тями — глядь: є швидкість! Є потрібна швидкість… (О. Гончар)
Стара так перелякалася, що й досі не могла прийти до пам'яті (П. Автомонов)
Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам'яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко, тільки пил слідом клубочиться (Марко Вовчок)