ПОГУБИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

погуби́ти ду́шу [з ті́лом (і ті́ло)], заст.

Померти, загинути. Приклади
  • Із дерева сього зломити ти мусиш гілку хоть [хоч] одну; Без неї бо ні підступити Не можна перед сатану; Без гілки і назад не будеш І душу з тілом ти погубиш, Плутон тебе закабалить (І. Котляревський)
  • Я так люблю мою Україну убогу, Що проклену [прокляну] святого Бога, За неї душу погублю! (Т. Шевченко)
чию, кого. Учинивши який-небудь злочин, призвести до смерті кого-небудь. Приклади
  • Добро той вдіє, хто… у тюрму не посадове [посадовить мужика], Щоб душу погубить (Панас Мирний)

загуби́ти / рідше губи́ти ро́зум (тя́му).

Бути психічно хворим, божевільним. Приклади
  • Страх вона його любила, Аж розум ввесь свій погубила (І. Котляревський)
  • Я ходив по лісі і збирав дрова для куховарні. Підмітав і прибирав колії разом з дурником-ченцем, що давно вже загубив був свій розум (Ю. Яновський)
  • погуби́ти ро́зум. Коли ж я знаю, що сьому не можна бути, і бачу свою Марусю, що зовсім розум погубила, полюбивши тебе,. .вона тепер рада за тобою хоч на край світу (Г. Квітка-Основ'яненко)
Втратити здатність логічно, обдумано діяти. Приклади
  • З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини..)
  • Солдат був напідпитку, знов мазнув Анрі-Жака по всіх вусах і заіржав, а коли той, загубивши тяму, поліз битися, схопив його в оберемок (Ю. Яновський)

погуби́ти думки́ (мо́ву, слова́ і т.ін.).

Втратити на якийсь час здатність логічно мислити, говорити. Приклади
  • — Та ви справді мене зведете на постіль!.. — І присів [генерал], погубивши всю мову (Б. Грінченко)
Обдумавши що-небудь з усіх боків, не прийти ні до якого висновку. Приклади
  • — Та й забарився ж ти! Де ти блукав так довго? Я вже й думки погубила (Л. Яновська)

погуби́ти кінці́ (кіне́ць).

Забути те, про що йшлося, чулося, що здійснювалося і т.ін. раніше. Приклади
  • Отець Харитін знов починав читати, але Онисія Степанівна вже давно погубила кінці й нічого не розуміла (І. Нечуй-Левицький)

як (мов, на́че і т.ін.) курча́т (усі́ шляхи́) погуби́в.

Хто-небудь розгублений, має розпачливий вигляд і т.ін. Приклади
  • Він сумно дивився, вона ж наче усі шляхи погубила, тільки усе до його ближче горнулася (Марко Вовчок)
  • Коли дощ або робота пильна не дасть нам побачитись, то журби не обберешся; ходиш, як курчат погубила (Панас Мирний)