ПИЙ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий).

Дуже гарний, вродливий. Приклади
  • Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок)
  • [Пузир:] Та ти ж його [жениха] ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий)
  • Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер)
зі сл. га́рний і под. Дуже, надзвичайно. Приклади
  • хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський)
  • хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок)

як мед пи́ти, зі сл. жи́ти.

Дуже добре, в достатках, заможно. Приклади
  • Землю оре [Іван], добро складає. Мотря порядкує з свекрухою в хаті. Живуть як мед п'ють (Панас Мирний)

[І] жа́ба ци́цьки (ци́ці, пить) дасть кому і без додатка.

Хто-небудь загине, потрапивши в складні, незвичайні умови. Приклади
  • [Семен:] На середині [річки] як підхопило мене бистрею,— я аж злякався.. Думаю: закрутить, потягне на дно, тут мені жаба і пить дасть (М. Кропивницький)
  • Напирають козаки на село, але гребля вся встелена боронами, зуб'ями догори, й по вулицях навалено гіллястих дерев,— доберись! — Отут їм, харцизякам, браття, й жаба циці дасть! — скінчив піщанський чоловік (А. Головко)
  • — Ну й дорога! Думав, що жаба цицьки дасть у клятих яругах. Хай би по них керзони їздили… (В. Речмедін)
Кому-небудь буде дуже важко, хто-небудь не зможе нічого домогтися. Приклади
  • — Одружимося, бо так у бурлаках нам і жаба цицьки дасть (П. Страшнова)
  • — Німці все тут спалили дощенту. Якби держава не допомогла, жаба цицьки дала б людям (В. Москалець)

як пи́ти да́ти, простор.

Безумовно, без усякого сумніву, обов'язково. Приклади
  • — А що це ствердять,— то як пить дать! Бо дуже вже оті верховоди… залили усім за шкуру сала (Панас Мирний)
  • — За два-три дні пшеничку зріжемо як пить дать (А. Головко)
  • — Іній, брат, первосортний… На урожай, брат, на урожай іній, це вже як пить дати (Ю. Збанацький)
  • Забувши надіти шапку, пішов [Макар] простоволосий надвір.— Пропали ми як пити дати (П. Кочура)

не до те́бе (не до ньо́го, не до не́ї і т.ін.) п'є́ться (п'ють).

Це не стосується присутнього при розмові або того, до кого звертаються. Приклади
  • [Пилип:] А тобі що? — Ні волика, ні корівки!.. Що ти за пашею бідкався, чи як?.. [Денис:] Не до тебе п'ють! (М. Кропивницький)
  • — Чого ж ти мовчиш, неначе не до тебе п'ється? — говорила Навроцька до мужа.— Бо таки не до мене… — обізвався Навроцький (І. Нечуй-Левицький)

пи́ти (запива́ти і т.ін.) / ви́пити (запи́ти і т.ін.) мирову́ (зми́рщину).

Миритися уживаючи спиртне з приводу примирення. Приклади
  • Устим приніс четверть самогону, запив мирову і наказав усім парубкам Оксена не зобижати (Григорій Тютюнник)
  • Простила мені теща, та й змирщину пили: по чарці, по другій (Укр. казки, легенди..)
  • Вони скоро помирились, але на весілля так і не пішли — вдома випили мирову (В. Земляк)
  • — Зчинилася бійка!. Крик… ґвалт… Насилу розборонили люди [супротивників], та й ведуть знову в шинок мирову пити (Панас Мирний)

да́ти пи́ти кому.

Довести свою перевагу над ким-небудь, показати свій характер, себе. Приклади
  • [Гаврило:] Ми сьогодні з Трошею дали усім пити. Рубанули стільки, що аби вивезли за три зміни (Я. Качура)
  • Браконьєрів брати за жабри — це, звичайно, діло, і… ти їм ще даси пити (О. Гончар)

пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т.ін.) кров з кого, чию.

Знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось. Приклади
  • Мучилася [Горпина], а далі й схаменулася: Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п'є, а та глуха потороча — горілку (Л. Яновська)
  • — І не кричіть! Я свою п'ю, А не кров людськую (Т. Шевченко)
Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. Приклади
  • Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили [багатії] нашого поту — годі! (А. Головко)
  • попи́ти кро́ві (по́ту) з кого, чиєї, чийого (тривалий час). — Що ж, напанувались, попили.. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих… степах (М. Стельмах)
  • У селі управа колишня: поміщик панствує, п'є кров з бідняків (Нар. оповідання)
  • Як ссав [панич Льольо] народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський)

ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ ([по́вну] ча́шу, [по́вний] ківш [ли́ха], по по́вній) [до кра́ю (до дна)].

Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Приклади
  • черпну́ти ківш ли́ха. Й Саливон, і батько черпнули ківш лиха на германській війні (М. Стельмах)
  • ви́пита по́вна ча́ша ли́ха до дна. О рідна земля, мати наша, многостраждальна сторона, гіркого лиха повна чаша тобою випита до дна (І. Гончаренко)
  • пи́ти гірку́ до де́нця. [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. Не скорялася, сьомий рік пила гірку, доп'ю її до денця (М. Кропивницький)
  • — Я теж, Григорію Стратоновичу, пив свою чашу в тридцять сьомому році (М. Стельмах)
  • За коротке своє життя випила дівчина лиха повний ківш (О. Ільченко)
  • Він випив ківш лиха і, можливо, котячі думки про облуду і марність цього світу повстали йому в котячій голові (В. Підмогильний)
  • О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших затишків (П. Загребельний)
  • Як Шевченко, так і Осьмачка були мучениками, яким. . довелося випити до дна гірку чашу страждань. Тому й вони обидва ввійшли в українську історію як величні символи приниженого, але невмирущого народу (Ю. Стефанник)
  • З неусвідомленою гіркотою в серці мав прокинутися [Іваниця] лиш для того, щоб випити ту гірку чашу до дна: прокинувся і побачив Ойку, яка прийшла коли й не до Дуліба, то принаймні не до нього (П. Загребельний)
  • Хоч би ж хтось хоч колись передав братам, яку він гірку чашу за них випив!.. (І. Багряний)
  • — Сотки, тисячі нещасних [втікачів] попадалися до рук козакам — мусили випити гірку до краю (М. Коцюбинський)