ПЕЧАТЬ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ка́їнова печа́ть.

Тавро зради, злочину. Приклади

Звістка про пійманого перекинчика швидко облетіла всі човни, і козаки один поперед одного лізли, щоб зазирнути на того, хто навік затаврував себе каїновою печаттю (С. Добровольський)

наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого--що і без додатка.

Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь--чомусь. Приклади

Дитинство наклало відбиток на всю творчість О. Довженка (З журналу)
На вигляд їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (А. Головко)
Роки в тюрмах та колоніях наклали свою печать на Кесаря уже, мабуть, незмивну (З газети)
Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик)
Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле)
Казенна обмеженість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка)

Антихристова печать.

За Євангелієм, антихрист (посланець диявола) очолить ворожі Ісусові Христу сили перед встановленням Царства Божого на землі (Послання апостолів; Апокаліпсис, 13, 2-10). З антихристом ототожнювався римський імператор Нерон, відомий своєю жорстокістю. «Антихристова печать» — знак, яким антихрист мітить своїх слуг.
У переносному значенні антихрист — запеклий злочинець (слово вживається також як лайка). Приклади

Я — зерниночка солі в народу — господнього пасинка:
Ринуть води утрат — і розчинять мій смак без сліда.
Час вгорі стугонить, як у тьмі електричка по насипу,
І в чолі йому сяє антихристова звізда.
(О. Забужко, Я — зерниночка солі в народу…)
Вєдд: …Ні, я вийду, я не можу служити антихристам] Навіть для Кет не можу!
Райт (з усміхом): Невідомо ж іще, міс Ведд, чи Амар антихрист. (В. Винниченко, Пророк)
Марксизм не лише безбожний, він, історично беручи, є антихристиянський в повнім розумінні цього слова. Отже й антихристовий. (Є. Маланюк, До проблеми большевизму)

Сьома печать. За сімома печатями (замками).

Цитата з Апокаліпсиса: «І я бачив у правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу,., запечатану сімома печатями… І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї» (5, 1-3).
У метафоричному вживанні «зберігатися за сімома печатями (замками)» — бути неприступним, вкритим таємницею. Приклади

Я не знаю, чи будемо жити після смерті. Може, коли затрубить ангел страшного суду, ти, який стільки разів чув сурму серед арени, яка сповіщає вхід бика, ти встанеш відразу, кажучи: «Це я, Антонів Pico Пастор, з моїм чорно-гаптованим одягом, з серцем відкритим, немов сьома печать». (П. Килинa, Плач на смерть Антонія Pica Пастора)
Володимир виховується й виховує, вчить і вчиться. Не тримає своїх знань, мов дорогоцінний скарб, за сімома замками. (Р. Галешко, Людині дано)

за сімома́ печа́тками (печа́тями).

Недоступний для розуміння; незрозумілий, прихований. Приклади

[мов] кни́га за сімома́ печа́тями. — Підходила Артемова черга, а він поки що не вирішив, який [напій] вибрати. Всі вони були для нього мов книга за сімома печатями (П. Гуріненко)
— Ці хлопці,— зауважила вона в бік юнаків, — для мене за сімома печатями, емоції приглушені, загнані вглиб (О. Гончар)
Виробничий процес свого цеху, а відтак і цілої фабрики… не був для неї якоюсь новиною, ні загадкою за сімома печатками (В. Козаченко)

Книга за сімома печатями.

Вислів походить з Біблії, де так названо таємничу книгу, яку «ніхто не міг ні на небі, ні на землі, ні під землею розкрити, щоб подивитися в неї» (Апокаліпсис, 5, 1-3).
Вживається у значенні: щось незрозуміле, приховане, неприступне. Приклади

Між іншим, я не раз уже висловлював думку, що треба видати популярну книжку про міфи… — без цього нашій молоді майже книгою за сімома печатями залишаються всі культури минулих віків. (М. Рильський, Лист до Бориса Тена, 28.1.1963 р.)
Якщо російські читацькі кола хоч частково, хоч у здебільшого сірих, а часом і фальшивих перекладах, знали твори Шевченка, а також, меншою мірою, Франка, Коцюбинського, Стефаника, Мартовича тощо, то художня спадщина нашої великої письменниці (Лесі Українки) залишилась для них, по суті, скарбом за сімома замками. (М. Рильський, Натхненне слово)