ОСЯГНУЛА — ФРАЗЕОЛОГІЯ
скі́льки [мо́жна] осягти́ (осягну́ти, охопи́ти і т.ін.) о́ком.
На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію.
Приклади
- Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький)
охопи́ти (осягну́ти і т.ін.) о́ком (по́глядом і т.ін.) що.
Оглянути, побачити перед собою що-небудь, усе на всю широчінь.
Приклади
- обхопи́ти би́стрим о́ком. Бистрим оком обхопив Замфір страшну картину (М. Коцюбинський)
- Іноді… закльовувались у голові невеличкі ростки якихся таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний)
- Ліси й ліси.. Скільки їх! Ні поглядом осягнути, ні перейти (М. Олійник)
- Була смужка вузька — Не було де ступити, А тепер — важко оком Поля охопити! (Ю. Гойда)
- Гори і гори навколо, не охопити їх зором (М. Шеремет)
- Берег щодалі більше можна охопити оком. Чим далі вони в море, тим ширше відкривається їм надбрежжя [надбережжя] (О. Гончар)
скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює і т.ін.) / сягне́ (осягне́, захо́пить і т.ін.) о́ко.
На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію.
Приклади
- скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд)
- скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький)
- до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш [у прикмети]? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар)
- скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар)
- скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський)
- Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький)
- Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик)
- Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети)
- Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко)
- Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий)
- Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич)
- Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач)
- Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв)
- За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький)