ОПУЩУ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс).

Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Приклади

пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко)
опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко)
Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич)
віша́ти / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко)
Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний)
От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна сміється)
— Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна… (А. Дімаров)
Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер)
Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський)

опусти́ти / опуска́ти о́чі [в зе́млю].

Відчуваючи незручність, сором, збентеження і т.ін., дивитися вниз; засоромитися, знітитися. Приклади

опусти́ти очи́ці в зе́млю. Тільки добіга [дівчина] до якої кучі, де вже зна, що на неї пильніш усіх дивляться, тут вона очиці опустить в землю (Г. Квітка-Основ'яненко)
опусти́ти зір. — Сьогодні до одної [дівчини] ходять, а завтра до другої.— Я до одної ходжу,— сказав я й опустив зір (Є. Гуцало)
Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши… (Леся Українка)
Підберезов хотів щось сказати, але тільки ворухнув язиком і розгублено опустив очі (З газети)

опусти́ти / опуска́ти кри́ла.

Втратити впевненість у собі, засумніватися, примиритися з чимсь, стати пасивним, бездіяльним, зневіритися у своїх силах і т.ін. Приклади

Синіє день, як як пізні капусти. Приходив дощ, а потім було зимно. Біднесенький мій ліс! — він крила опустив. Нема грибів, хо би який мізинок (Л. Костенко)
— А ти був крила опустив: не журися, козаче, отаманом будеш (Ю. Збанацький)

опусти́ти / опуска́ти го́лову.

Втратити радість, добрий настрій; зажуритися. Приклади

Він [Микола] пішов додому, не промовивши ні одного слова, ходив цілий день, опустивши голову (І. Нечуй-Левицький)

опусти́ти / опуска́ти ву́ха.

Впасти у відчай, засмутитися, зневіритися і т.ін. Приклади

— Погомони ще з моїм старим.. Наполохали, смирним став, опустив вуха, як лопух на дощ (Я. Стецюк)
— Так і сказав.., неначе вистрелив.. Я й вуха опустив,— сказав Добриловський (І. Нечуй-Левицький)

опусти́ти / опуска́ти ру́ки.

Втратити інтерес до чого-небудь, віру в щось; засмутитися, зневіритися. Приклади

Виходить, моя дисертація не годиться? — О, вже й руки опустив. Заспокойся. Нічим вона не гірша за інші (З журналу)

Стати бездіяльним, байдужим до всього; збайдужіти. Приклади

опусти́ти ла́пки. — Ти гадаєш, що гетьман уже й лапки опустив? (П. Панч)
Не з тих був [чоловік], що, зазнавши поразки, опускали руки (А. Головко)
Зовсім занепав духом [Іван], опустив руки (Ю. Збанацький)
Глянути правді у вічі, сказати самим собі хай навіть і гостре слово правди не означає опустити руки (В. Козаченко)
З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (М. Коцюбинський)
Молода вдова лишилась сама з двома дрібними дітьми. Та не опустила рук вона (І. Франко)

Розгубитися. Приклади

Вона… вмовляє себе не опускати руки, не панікувати… (М. Слабошпицький)
От як оддали [сина в москалі], то я вже зовсім і руки опустила, не знаю, що робить і що почать (Народні оповідання)