МОВЧАТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

мовчи́ та диш, жарт.

Уживається як порада кому-небудь вести себе спокійно, нічим не виявляти себе; тихо. Приклади

цить та диш. Є ситуація, коли краще тінню усмішки прикритись, прикусити язика, або, як дехто каже з камишанських: цить та диш (О. Гончар)
Пішла між рибами про неї [Щуку] всюди слава, Сміються всі, карасики найбільш: Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява! (Л. Глібов)
— Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш, а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ'яненко)
— Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський)

А братія мовчить собі, Витріщивши очі!

Поет засуджує пасивність людей — свідків тяжких злочинів: загарбницьких воєн, братовбивства, підступів… Наведені слова стали образним визначенням байдужості, малодушності, житейської філософії невтручання в «чужі» справи. Приклади

…Отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята; нехай, каже,
Може, так і треба. (Т. Шевченко, Сон, 1844 р.)
«Отечество» у кожного раз у раз на язиці, — та тільки ж під отечеством вони (гнобителі) розуміють «нові петлиці та муштри ще новіші», а з люду сердешного точать кров, як воду. А дрібна «братія», розуміється, не хоче й не сміє навіть забороняти їм се, «мовчить собі, витріщивши очі, як ягнята… Нехай, — каже, — може так і треба!» (І. Франко, Темне царство)

Коли гримить зброя, музи мовчать.

Варіант латинського прислів'я «Коли гримить зброя, закони мовчать», відомого з промови римського оратора й політичного діяча Ціцерона на захист Мілона у 52 р. до н. е. Приклади

Ні, невірна ота старосвітська приказка про гармати і музи — навпаки: коли гармати гримлять, музи теж беруться підносити до гармат набої Артилерія, казали, бог війни, тож і музи в роки війни стають богинями. (Ю. Смолич, Розповідь про неспокій)
— Коли гармати говорять — музи мовчать. Це так. Але революція, як показує нам дійсність, не носить перманентного характеру. (М. Хвильовий, Камо грядеши?)