МЕФІСТОФЕЛЬ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
Мефістофель. Мефістофельський сміх.
Персонаж трагедії Й. В. Гете «Фауст» (завершена 1831 р.). Образ одвічного руйнівника Мефістофеля протистоїть у трагедії образові творця, шукача істини Фауста. «Мефістофельський сміх» — глузливий, саркастичний регіт.
Приклади
- Професор Василь Пачовський вишкірив зуби і, по-мефістофельськи зареготавши, попрямував за моїм сердитим, безсердечним братом на виставу опери «Продана наречена» Сметани. (Й. Гірняк, Спомини)
-
Кричи, благай — епоха як глуха.
Поет припав до папиних пантофель.
Страшний суфлер підказує: «ха-ха!»
Мені не смішно. Я ж не Мефістофель.
(Л. Костенко, У драмі людській небагато дій…) -
Ось він сидить, цей куций Мефістофель,
Недобрих учт похмурий бенкетар.
(М. Бажан, Гофманова ніч)
Словник фразеологізмів з походженням, тлумаченням та прикладами вживання
Дивіться також