КОСТЯХ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить.

Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Приклади

куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки, Нінко!.. Вона, як необ'їджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський)
куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький)
Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко)

розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́).

За допомогою рухів, зміни положення тіла позбуватися втоми, скованості, оніміння суглобів і т.ін. Приклади

— Ти вирішив трохи кістки розім'яти. Як тут: усе спокійно? (І. Головченко, О. Мусієнко)
розім'я́ти кісточки́. Після відбою козаки гомінким натовпом поверталися на своє місце.— Ну, трохи розім'яли кісточки? — допитувався генерал.— Не ремствуємо (С. Добровольський)
Дід Мусій зліз з свого воза. Розім'яти старечі кості час,— подумав, пошукав очима Василя, попростував до нього (Н. Рибак)
Люд, що, певне, звик до різних пригод у дорозі, поводиться досить стримано, без нервувань: той гумку жує над кермом, той вийшов, розминає кості (О. Гончар)

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть і т.ін.) / затріща́ли (залуща́ли і т.ін.), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т.ін.

Дуже сильно, міцно. Приклади

Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський)
Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк)

2.Дуже завзято. Приклади

Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич)

лягти́ кістьми́.

Бути знищеним, розгромленим ( перев. про ворогів). Приклади

Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта)
І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник)

Загинути в бою, в боротьбі, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось. Приклади

кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а… кому кістьми лягати (Д. Міщенко)
— Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко)
полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко)
лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко)
Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник)
Хто повернеться [з війни], а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник)
Лучче [краще] на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр. присл.)

кість від ко́сті кого, чого.

Дитина, породження. Приклади

Олексій Штепа, молодий козак, кість від кості козацького племені (Л. Первомайський)

скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті).

Гинути, вмирати. Приклади

Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар)
скла́сти голіво́ньку. [Цар:] Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського)
І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він… свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський)
За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах)
У львівській цитаделі [за pоки гітлерівців] склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський)

бі́ла кість, зневажл.

Люди знатного походження, привілейованого стану. Приклади

О, то все біла кість наїздить над Збруч! (Д. Косарик)
Ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг. Його чорний шлик віявся по плечах. Рубай, брати, білу кість! (Ю. Яновський)

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка.

Викликати у когось відчуття сильного холоду. Приклади

пробра́ло до са́мих кісто́к, чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло)
пробира́ти до косте́й. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан)
Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура)
Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський)
Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко)

на кі́стку (кість), зі сл. зме́рзнути і под.

Дуже сильно. Приклади

— Бувало, збудишся ранком, заговориш до товариша, він лежить, мов довбня. Замерз на кість (Юліан Опільський)

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра).

Дуже, надто худий. Приклади

Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар)
одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник)
[сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський)
З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик)
— Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб)

обідра́ти до го́лої ко́сті, перев. кого.

Забрати в кого-небудь геть усе, довести до цілковитого зубожіння; повністю обібрати когось. Приклади

Обідрали до голої кості (Укр. присл.)

Вежа зі слонової кості.

Вислів, ужитий французьким критиком і поетом Ш. О. Сент-Бевом (1804—1869) у віршованому посланні 1837 р. Для характеристики творчості поета А. де Віньї: «Таємничий Віньї до настання полудня повертається у свою вежу зі слонової кості». Цей вислів набув поширення серед французьких поетів-романтиків як символ світу мрії, втечі від прози дійсності.
Вживається для характеристики творчості, відірваної від суспільного життя. Приклади

Я була переконана, що йому (П. Тичині) незручно в тій офіційній позі, що йому по-справжньому добре лише на самоті, що йому таки потрібна своя «вежа з слонової кості», хоч він обов'язково прорубав би в ній вікна і розчинив їх у світ. (М. Коцюбинська, 3 любов'ю і болем)
Коли поезія мусить вести за собою маси — вона не може відлежуватись по затишках, тупцяти манівцями чи відсиджуватись у баштах із слонової кістки. (М. Бажан, Вогонь в одежі слова)