КОПИТІВ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

уда́рити з копи́та.

Відразу з місця побігти, помчати з великою швидкістю (про коней). Приклади
  • Коні вдарили з копита, і під ними задзвеніла і бризнула соком березнева земля (М. Стельмах)

бра́ти / взя́ти з копи́та.

Судити про кого-, що-небудь відразу, не розібравшись. Приклади
  • — А ви що тут розвели? Теж мені вояки…— А ти так дуже не бери з копита,— понизив голос Оксен, і в голосі йому зазвучала образа (Григорій Тютюнник)

[аж] рва́ти [нога́ми (копи́тами)] зе́млю.

зі словосп. таки́й, що. Швидкий, баский ( перев. про коней). Приклади
  • — Їздять вони [пани] у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок)
Дуже швидко йти, бігти. Приклади
  • Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець)
  • — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях, і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник)

ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та).

Дуже досвідчений, бувалий. Приклади
  • ко́ваний на оби́дві. Еге! Ся на обидві кована (Укр. присл.)
  • ко́ваний на всі но́ги. Давнього Густава, заведіяки [заводія] ..скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І. Франко)
  • Був [шеф] чоловік мудрий, бувалий.. кований остро на всі чотири копита (І. Франко)
  • — Мені поперед усього треба людей розумних, енергічних [енергійних], смілих, кованих на всі чотири ноги (І. Франко)

з копи́та (з копи́т).

тільки мн. з копи́т. П'яніти, перебувати в стані знесилення, ставати безсилим. Приклади
  • — Мене важко споїти. Це ваші солдатики вип'ють ковток-два — і вже з копит (П. Автомонов)
Без підготовки, відразу рушати, їхати, бігти, плакати і т.ін. Приклади
  • Пувичка здвигнув ліктем, зачепивши Альошу по голові.— Ну… Починай… Пускай слину. Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (І. Микитенко)
  • Вийшли на двір. Сіли в бричку.. Проць верескнув. Кобили хвости — вгору, і з копита — в провулок!.. (В. Бабляк)

відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг. , жарт. копи́та, ра́тиці і т.ін.), зневажл.

від чого і без додатка. Дуже втомитися. Приклади
  • — Ну-ну, не гарцюй! — крикнув на його Юхим. — Ще поки донесеш до місця, то і ноги повідкидаєш (Панас Мирний)
  • повідкида́ти но́ги ( перев. про всіх або багатьох). [Мелашка:] Похрипли від співів і ноги від танців повідкидали дружки, свашки та приданки… (М. Кропивницький)
Померти, загинути. Приклади
  • повідкида́ти ра́тички, жарт. — Як ти думаєш, Тимку, скоро наші муки закічаться, чи ганятимуть нас по степах, доки і ратички повідкидаєш? (Григорій Тютюнник)
  • повідкида́ти но́ги (копи́та) (про багатьох). — Тоді я одним куликом борошна вирятував три душі: і Омелянову, і твоєї матері, і твою. Інакше повідкидали б ви копита (М. Стельмах)
  • Коли хтось ловив чорта чи відьму — тож не милував їх… Чорта найчастіше запрягали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита (М. Стельмах)
  • [Свирид:] Жде, мать, не діждеться, поки дядько ноги одкидає (Григір Тютюнник)
  • — Станеш вдумуватися [у життя] — посивієш, сухоти наживеш, раніш строку копита відкидаєш (В. Москалець)
  • І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить… Бідна моя жінка за ним і сама трохи ніг не відкинула (О. Стороженко)
  • Ори [Пархоме] і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштами лупи — та все одкинеш ноги (П. Гулак-Артемовський)