КНИГИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Книги мають свою долю.

Вислів з твору римського граматика III ст. до н. е. Теренціана Мавра «Про літери, склади й розміри», де сказано: «Зважаючи на те, як їх сприймає читач, книжки мають свою долю». Приклади

Древні казали: книжки, як і люди, мають свою долю. Але ж ми, українці, повинні цінувати своє. Що ж ми за нація? (П. Загребельний, Думки нарозхрист)
Книги, як і взагалі всі твори людського духу, неоднакову мають долю. (П.Тичина, Сила «Кобзаря»)

Сибіла. Читати Сибілині книги.

В античному світі сибілами звалися жінки-пророчиці. Особливо відома Кумська сивіла, з пророцтв якої було складено так звані «Сибілині книги». Висловлювання, що в них містилися, тлумачила ціла колегія жерців.
У переносному значенні «читати Сибілині книги» — розмірковувати про майбутнє. Приклади

Знов пророкує кров'ю літер…
Що почорніє світ сей білий,
Що все живе пожруть пожежі,
Що тільки віщий свист Сибілли
Лунатиме в сліпім безмежжі.
(Є. Маланюк, Зловісне)
На вежі в замку я сиджу
З наказу злої сили;
Вночі на зорях ворожу
Або, замислений, сиджу
Над книгами Сивіли.
(М. Вороний, Фатаморгана)

за сімома́ печа́тками (печа́тями).

Недоступний для розуміння; незрозумілий, прихований. Приклади

[мов] кни́га за сімома́ печа́тями. — Підходила Артемова черга, а він поки що не вирішив, який [напій] вибрати. Всі вони були для нього мов книга за сімома печатями (П. Гуріненко)
— Ці хлопці,— зауважила вона в бік юнаків, — для мене за сімома печатями, емоції приглушені, загнані вглиб (О. Гончар)
Виробничий процес свого цеху, а відтак і цілої фабрики… не був для неї якоюсь новиною, ні загадкою за сімома печатками (В. Козаченко)

Книга за сімома печатями.

Вислів походить з Біблії, де так названо таємничу книгу, яку «ніхто не міг ні на небі, ні на землі, ні під землею розкрити, щоб подивитися в неї» (Апокаліпсис, 5, 1-3).
Вживається у значенні: щось незрозуміле, приховане, неприступне. Приклади

Між іншим, я не раз уже висловлював думку, що треба видати популярну книжку про міфи… — без цього нашій молоді майже книгою за сімома печатями залишаються всі культури минулих віків. (М. Рильський, Лист до Бориса Тена, 28.1.1963 р.)
Якщо російські читацькі кола хоч частково, хоч у здебільшого сірих, а часом і фальшивих перекладах, знали твори Шевченка, а також, меншою мірою, Франка, Коцюбинського, Стефаника, Мартовича тощо, то художня спадщина нашої великої письменниці (Лесі Українки) залишилась для них, по суті, скарбом за сімома замками. (М. Рильський, Натхненне слово)