ЗГОРІЛА — ФРАЗЕОЛОГІЯ

як (мов, ні́би і т.ін.) згори́ пішло́ кому.

Перестало щастити кому-небудь; не везе. Приклади
  • Мов згори пішло Марусякові з того часу, як утекла попадя. Ну, от наче відрізала, неначе все щастя, всю удачу з собою забрала (Г. Хоткевич)

диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого.

Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Приклади
  • диви́тися зго́рда. Онисі здалося, що Балабуха дивиться на неї згорда й сміється з неї (І. Нечуй-Левицький)
  • — Бачу й тебе, горда паніматко: чи так поглядатимеш звисока і тоді на нашого брата, як твій гетьман. . проспить молоду (П. Куліш)
  • Аристократи-письменники згори вниз гордо поглядали на різночинців і семінаристів,— а про письменників із народу — просто уже й говорити не доводиться! (П. Тичина)
  • За шість років перебування в російській армії Фуль не вивчив жодного російського слова, на всіх дивився звисока (П. Кочура)
  • Голову завжди несла [мама] якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум'ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться і под.).

Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з приводу кого-, чого-небудь. Приклади
  • щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах)
  • — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко)

згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому.

Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. Приклади
  • — Я думала спопелію від сорому, коли мені сказали (Ірина Вільде)
  • Коропов стояв, згоряючи з сорому, кліпав очима й ладен був іти геть (В. Земляк)
  • [Іван:] Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе (С. Васильченко)