ДОЗВОЛИМ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) [собі́] в ка́шу (в борщ) кому і без додатка.

Вміти відстоювати, захищати себе. Приклади

Звичайно, стосунки з молодим і недосвідченим парторгом треба налагоджувати, але плювати собі в борщ він не дозволить нікому (В. Собко)
Завадка серцем відчував, що Бронко не занехаяв справи. Не такий характер в його сина, щоб дозволити собі наплювати в кашу (Ірина Вільде)
В Зарічному він не одного знав: народ тямущий! В кашу плюнути не дасть нікому (П. Рєзніков)
[Кукса:] ..Я так думаю, що цей [отаман] не дасть у кашу наплювати, дарма що молодий! (М. Кропивницький)
Діти… не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу (М. Коцюбинський)

Все дозволено.

Слова Смердякова з роману Ф. Достоєвського «Брати Карамазови» (1879—1880). Сприйнявши у спотвореному вигляді філософські роздуми й сумніви Івана Карамазова, Смердяков зробив із них висновок у дусі крайнього егоїзму й аморальності.
Вислів уживається як формула зневаги до будь-яких моральних норм. Приклади

Розпач і крайній песимізм мистецтва можна часом зрозуміти, але не можна виправдати, бо вони порушують певність людини у власних силах, здатні викликати думку, що в переддень можливої загибелі світу «все дозволено». (Н. Білоцерківець, Садівник)
З самою вірою з «прогрес», хай вона розщеплює атоми й управляє електронними машинами, — людина втрачає імпульси для творення і сприймання прекрасного і тим перетворюється на потвору, для якої «есе дозволене». (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)
— Війна все спише, — так, здається, у нас говорять?
— А може, не спише, а так глибоко вріже в душі, що потім і не витравиш нічим? Все легко, все дозволено — раз живемо. Я надивився на таких гедоністів під кулями.
(Л. Первомайський, Дикий мед)

Що личить (дозволено) Юпітерові, те не личить (не дозволено) бику.

Латинський крилатий вислів, який виник у зв'язку з античним міфом про те, як верховний бог Юпітер (Зевс) в образі бика викрав прекрасну Європу — дочку фінікійського царя Агенора. Цитується також у латинській формі — «Quod licet Jovi, non licet bovi». Приклади

He тільки ж бо quod licet Jovi, non licet bovi, а й навпаки: що можна якому-небудь Поліщукові — непристойне те для Тичини. (С. Єфремов, Історія українського письменства)