ДОБУВАТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

дістава́ти (добува́ти, видира́ти і т.ін.) / діста́ти (добу́ти, ви́дерти і т.ін.) з-під землі́.

Робити що-небудь неймовірне; досягати чогось майже неможливого; здійснювати що-небудь будь-якими засобами. Приклади
  • під земле́ю ви́рве. — Заруба дістане [мотор]. То такий, що під землею вирве (В. Кучер)
  • [Кирило:] Хіба такий [як Храпко] не одкопає [діла]? — Ого! З-під землі видере,— бідовий (Панас Мирний)
  • Вже як товариш попросить об чім, то він [Кармель], здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок)
  • — А хто для тебе всякий матеріал з-під землі добував: книжки, газети, журнали? (С. Добровольський)

добува́ти / добу́ти [свої́м] горбо́м що.

Наживати що-небудь тяжкою працею. Приклади
  • — Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха.— Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Панас Мирний)

добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в'ю [та кістка́ми] що.

Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Приклади
  • здобу́тий кро́в'ю. — Ви думаєте, що буде ще колись війна? — запитала, хмурячись, Ясногорська.— Я цього не хотів би… Але наш досвід, здобутий кров'ю, варто зберегти (О. Гончар)
  • — Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров'ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Панас Мирний)
  • Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.., якісь каліки, а не люди, без пам'яті про бувальщину дідів своїх, котрі добували кров'ю.. славу та волю (Панас Мирний)
Завоювати у боротьбі. Приклади
  • — Що діди та батьки кров'ю здобули, те нерушиме (М. Коцюбинський)

добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) [собі́] ла́врів (ла́ври).

Досягати успіхів, слави, визнання. Приклади
  • При недавніх виборах… він.. здобув собі нові лаври (І. Франко)
  • — Я буду давати концерти на фортепіані.. Добудемо собі лаврів (І. Нечуй-Левицький)

добува́ти хліб [свій].

Заробляти собі на прожиття важкою працею. Приклади
  • — Я все думаю, що хліб майбутнього — не пшениця, а горіх. Коли людство це зрозуміє, кінчиться прокляття Адама — в поті лиця добувати хліб свій (О. Довженко)