ДЕРТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

де́рти (дра́ти) ли́ко / наде́рти (надра́ти) ли́ка з кого і без додатка.

Бити, карати кого-небудь, розправлятися з кимсь. Приклади

— Був би ти, діду, молодшим — я надрав би з тебе лика! — костеніє злоба на синьому виду [Октава] (М. Стельмах)
[Рогач:] Може, є цікавий повчитись, як лика деруть, з'явись! [Козаки:] Виходь, виходь котрий, пора!.. (М. Кропивницький)
— Карпо… отаборився з ручним кулеметом, так що дивіться, щоб із ваших хлопців лика не надер (Григорій Тютюнник)

гну́ти (де́рти, задира́ти і т.ін.) / загну́ти (заде́рти і т.ін.) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка.

Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Приклади

— Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов)
По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер)
— Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко)

де́рти го́рло (горля́нку), зневажл.

кому і без додатка. Бути неприємним комусь, прикро вражати кого-небудь. Приклади

Проханий кусок горло дере (М. Номис)

З великим напруженням кричати, галасувати, співати. Приклади

[Шкорупський:] Так музика ревла і півчі горло дерли за обідом, що й досі в вухах лунає (М. Кропивницький)
[Никодим:] Люде [люди] діло роблять, а ви, як півень той, раз у раз горлянку дерете! (І. Карпенко-Карий)
— Чого дерете горлянку?! Жінки, ошелешені несподіваною вихваткою Оксена, відхлинули назад (Григорій Тютюнник)

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого.

Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. Приклади

де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк)
де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко)
де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ'яненко)
— Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..)
— Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах)

Бити, карати кого-небудь. Приклади

— А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар)
Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр. присл.)

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка.

Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Приклади

Дере голову, як попова кобила (Укр. присл.)
Максим Іванович геть високо дере голову проти нетесаного мужиччя (Панас Мирний)
З парубком поважно здоровались статечні дядьки.., наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах)
Становий… хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим лівшукам, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний)

дава́ти (задава́ти, дави́ти, зневажл.

де́рти) / да́ти (зада́ти) хропака́. Міцно спати. Приклади

Радисти ще деруть хропака, бо вночі була якась заваруха, то не виспались (Григорій Тютюнник)
— Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Григорій Тютюнник)
Курінь був темний, як студент-заочник. У кутку дід давав хропака (А. Крижанівський)
На полиці напроти — два підлітки в робочих спецівках. Підмостили під голови грубі черевики й дають хропака (І. Муратов)

де́рти о́чі.

кому. Неприємно вражати, дратувати кого-небудь своїм виглядом. Приклади

Максим знав, за кого віддав дочку. Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата (Панас Мирний)

кому і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь. Приклади

Дари, та очі не дери (Укр. присл.)

на кого--що. Заздрісно чи з великим зацікавленням дивитися на кого-, що-небудь. Приклади

— Та годі вам… на чужих зозуль очі дерти (Панас Мирний)

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т.ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба і т.ін.).

Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. Приклади

ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький)
Стоїть Кейс ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін)
А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.)
Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний)
Він аж дер на собі волосся (А. Кримський)
А він виковзне, мов в'юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич)

де́рти косяка́ на кого, простор.

Неприязно, сердито поглядати на кого-небудь. Приклади

Отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить (Г. Хоткевич)

де́рти паси́ (ре́мені) з кого.

Мучити, катувати кого-небудь. Приклади

Верещала [баба], як би з неї хто паси дер (В. Стефаник)
— Якщо ваше високородіє скажуть: Швейку, ні в чому не признавайтесь, я буду викручуватись, коли б з мене і паси дерли (Гашек, перекл. Масляка)

де́рти мовчака́, зневажл.

Не протестувати, не заперечувати; мовчати. Приклади

[Передерій:] Як не крути, як не верти, а хвіст підгорни під себе та й дери мовчака (Панас Мирний)

де́рти ро́та (пе́льку), зневажл.

Голосно, з великим напруженням співати. Приклади

— Гниють вони [невільники] заживо від ран та голоду, а ви тут пиячите та пельки дерете (З. Тулуб)

Голосно, надривно кричати, горланити. Приклади

— Справді, хто б то був, чий то міг бути голос? — Чого це ти згадала..? — запитав Данько.— Просто хтось із хутірських рота дер (О. Гончар)

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т.ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т.ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т.ін.) кого, у кого і без додатка.

Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т.ін. Приклади

моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі,.. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало)
Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний)
Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко)
У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний)
— Я пам'ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський)

Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т.ін. від чогось. Приклади

аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер)
аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах)
Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко)
моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука,..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало)
Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний)
У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний)
Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко)

як (мов, ні́би і т.ін.) чорт ли́ко (ли́ка) дере́ з кого, зі сл. крича́ти.

Дуже сильно, голосно. Приклади

мов чорти́ ли́ко живце́м видира́ють. Дядько ступить до неї, а вона вчепилася тонкими рученятами в ріжок скрині і заголосила. — Дурне дівчисько, кричить, мов з неї чорти лико живцем видирають (М. Стельмах)
Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г. Квітка-Основ'яненко)
Кричить, мов з його чорт лико дере (Укр. присл.)

як (мов, ні́би і т.ін.) по душі́ дере́.

Неприємно вражає, викликає дражливі відчуття. Приклади

аж по душі́ дере́. Хто з нею.. [скрипкою] добре знається, До того обзивається, А хто не в лад її бере, Аж по душі вона дере (Л. Глібов)
Добре тому дати, хто не хоче брати; а той, хто бере, як по душі дере (Українські народні прислів'я та приказки)