ГАДЮКОЮ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця у кого.

Хто-небудь постійно переживає, непокоїться, мучиться у зв'язку з чимсь. Приклади
  • Гадюка ссе коло серця у матері — не спить, переживає вона за сина (З газети)

підколо́дна (потайна́ і т.ін.) гадю́ка (га́дина); підколо́дний (потайни́й) гад, лайл.

Уживається як лайка. Приклади
  • — Сам де ошивався? По тилах, по базах? Чи в похоронній команді? А тепер до їхніх вдів учащаєш? Гад ти підколодний, ще знайдеться на тебе управа! (Є. Гуцало)
  • Іду я — і дихати мені важко… і вогонь пече мені в грудях, наскрізь пропікає. Чекай-но, знайду я тебе, знайду, потайна гадюко (С. Журахович)
  • — Хіба ж ти людина! Кидався до неї з кулаками. А вона тільки плечем поведе, сміється, гадюка підколодна (Н. Рибак)

пригрі́ти гадю́ку (га́дину і т.ін.) на гру́дях (у па́зусі і т.ін.), грубо.

Виявити турботу, піклування про того, хто потім віддячує злом; помилитися в комусь. Приклади
  • пригрі́ти га́дину. Це гадина, котру ми пригріли, — мовив, зітхнувши, кооператор (В. Підмогильний)
  • Вихор сплюнув і гірко вилаявся: — Пригріли гада за пазухою! (В. Кучер)
  • [Андрій:] Не оступавсь би за його [за нього]. А то, бач, пригрів гадюку у пазусі, вона й укусила (М. Костомаров)
  • Оленчук, що стояв осторонь, піймав на собі гострий Килигеїв погляд: Так оце воно таке, твоє благородіє? Пригрів на грудях гадюку? (О. Гончар)

відігріва́ти / відігрі́ти (ви́годувати) змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) [свого́] се́рця (за па́зухою) зневажл.

Виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. Приклади
  • ви́гріти змію́ за па́зухою. — Покійний гетьман змію за пазухою вигрів. При батькові в пір'я поріс, а сина скривдив, булаву і достатки забрав, з батькового двора сиріт гонить (Б. Лепкий)
  • [Харко:] Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже (Панас Мирний)
  • Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка-лавушниця в крайнім ступеню обурення казала їй добросердечно: — Ах ти ж, паскудо неприкаяна! А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? От і відігрій змію за пазухою! (Г. Хоткевич)
  • — А що, одігріли змію біля свого серця! — гукали перші неймовірці (Панас Мирний)