ВІДТЯТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого.
Позбавляти кого-небудь здатності говорити.
Приклади
- У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський)
Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т.ін.
Приклади
- — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик)
- річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний)
- Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький)
- Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало)
- Біленьке, злегка пойняте загаром, воно [дівча] так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар)