ВЧЕНО — ФРАЗЕОЛОГІЯ
навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти розуму ([до́брому] ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого.
Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т.ін.
Приклади
- навча́ти добру́ і ро́зуму. Доглядала ж [мати] сама його, сама й навчала Добру і розуму (Т. Шевченко)
- навчи́ти на до́брий ро́зум. — А дитина наша,— каже,— ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Марко Вовчок)
- — Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко)
- Подумав, подумав [горобчик] та й почав просити курку: — Навчіть мене розуму, пані матусю! (Леся Українка)
- Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний)
- І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах)
Дивіться також