ФЕБ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Феб.

Феб (тобто «осяйний») — друге ім'я Аполлона, бога сонячного світла, покровителя мистецтва у грецькій міфології.
У сучасній мові «слуга Феба» — поет, митець. Приклади

З надхмарних поверхів Олімпу,
З оселі блискучої Феба —
Я кличу вас співом могутнім
До мене прилинути з неба.
(Л. Старицька-Черняхівська, Сапфо)
А я (спадкоємець Феба!)
В уяві усе з'єднав:
Вечірню заграву неба,
Покору змарнілих трав.
(П. Филипович, Не сонце — п'яна шинкарка…)
Спитай, чого не треба нещасним слугам Феба!
От працювати мушу, щоб підживити душу.
(Леся Українка, Музині химери)

Словник фразеологізмів з походженням, тлумаченням та прикладами вживання

Дивіться також