РОЗЛУЧИТИ — СЛОВОЗМІНА
розлучи́ти
| Інфінітив | розлучи́ти | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розлучі́м, розлучі́мо | |
| 2 особа | розлучи́, розлучи́-но | розлучі́ть |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | розлучу́ | розлу́чим, розлу́чимо |
| 2 особа | розлу́чиш | розлу́чите |
| 3 особа | розлу́чить | розлу́чать |
| Минулий час | ||
| чол. р. | розлучи́в | розлучи́ли |
| жін. р. | розлучи́ла | |
| сер. р. | розлучи́ло | |
| Безособова форма | ||
| розлу́чено | ||
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.