ЇДУ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: не я скачу – біда скаче

Правильніше: помалу (поволі) їдь – далі заїдеш; тихше їдь – дальше станеш; іди помаленьку – доженеш і стареньку

Правильніше: хай звідки їде

Правильніше: одного засолу огірочки; зустрівся яким з таким; який їхав, таку й стрів; один одного варт (вартий); одного тіста книш; одне краще від другого; один за одина-дцять, другий без двох за тринадцять; яке дибало (їхало), таке й здибало

Правильніше: бігти верхи

Правильніше: хвіст у зуби

Правильніше: рослинна їжа

Правильніше: поїзд (потяг) їде до києва

Правильніше: яке їхало, таке й здибало; пара п'ятак; одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять

Правильніше: роззявкуватий; сава-роззява; їде на коні й коня шукає

Правильніше: не хочеться їхати; немає бажання їхати

Правильніше: їда не береться; шматок в горло не лізе

Правильніше: хто смарує, той їде; хто мастить, тому віз не скрипить

Правильніше: конем їде, а коня глядить

Правильніше: пливти (плисти) морем

Правильніше: їхати кіньми

Правильніше: їхати автомобілем

Правильніше: їхати залізницею

Правильніше: підсолювати сіль

Правильніше: їхав до хоми, а заїхав до куми

Правильніше: їжа

Правильніше: летіти сторч головою (сторчака); аж болото за вухами скаче; без задніх ніг бігти

Правильніше: як волами

Правильніше: немає їди (їжі); без'їжжя

Правильніше: нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту

Правильніше: нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому

В усній українській мові в конструкціях з цими словами часом неточно вживають прийменники. Коли треба передати послідовність дій або порядок пересування людей чи предметів, цілком закономірно вживати прийменник за. Наприклад: «Хлопець у вантажному таксі їхав за мотоциклом» (тобто слідом за ним). «Спортсмени зайшли в гуртожиток за дівчиною» (спочатку до гуртожитку зайшла дівчина, потім її товариші). Однак коли йдеться про мету якоїсь дії, краще вжити прийменник по. Наприклад: «Хлопець у вантажному таксі їхав по мотоцикл» (тобто маючи намір привезти мотоцикл вантажною машиною). «Збираючись на ковзанку, спортсмени зайшли в гуртожиток по дівчину» (щоб узяти її з собою). «Як тільки добре смерклось, Прохіра забігла по Гашіцу і сливе силоміць потягла її з собою». «Вже кілька днів по Лазаря не приходив жандар». (З творів М. Коцюбинського.) «Ясь послав одного з помічників садівника по свій екіпаж». (І. Нечуй-Левицький.) «П а р і с: …Я піду по плащ, бо холодно… Я хутко повернуся». (Леся Українка.) «По хліб йшла дитина». (П. Тичина.) «Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду?» (Народна пісня.)
У художній літературі і в усному мовленні паралельно з конструкцією «посилати + прийменник по» виступає конструкція з прийменником за:

Із коча пан мій вилізає
І посила за молодим.
(Т. Шевченко.)

«Уже навіть хотіли посилати за ними, аж тут і Саранчук на поріг». «Хіба ще коли був отакий і Данило розпатланий і стривожений, як вибіг сам надвір до Ілька та посилав в Обухівку за Матюхою?» (З творів А. Головка.)
Значно менше поширене в сучасній українській літературній мові словосполучення «іти за хлібом», «іти за водою».

Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа – то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда – споживання їжі (повільна їда; до (після) їди).

Правильніше: Їхати у справі

Правильніше: Полем їде трактор

Правильніше: Услід їхати

Правильніше: За трамваєм їде трамвай

Правильніше: Обоє рябоє; яке їхало, таке й здибало

Правильніше: Рослинна їжа