ІНІЦІАТИВА — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
за ініціативою чи з ініціативи?
Слово ініціатива походить від латинського initium – початок. Уживається воно в значенні «перший крок у якійсь справі, почин; активна, провідна роль у діях, заповзятливість». В українській мові паралельно виступають синонімічні вислови за ініціативою (чиєю) та з ініціативи (чиєї). Наприклад, «За ініціативою молоді в селі збудовано стадіон», «Журнал «Дружба народів» був створений з ініціативи Максима Горького» ( з газети).
Брати (взяти, забирати, перехопити) ініціативу (до своїх рук, у свої руки) – випереджати когось у дії, вчинку; самому братися за керування якоюсь дією. «З корми в наш бік було спрямовано, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок... Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу» (Юрій Яновський), «Від утоми він відкинувся на подушку, але, щоб не дати дочці перехопити ініціативу в розмові, зразу ж знову заговорив» (Андрій Головко).
Семантично близьке до іменника ініціатива слово пропозиція. Це те, що виноситься на обговорення, а також порада, вказівка. Воно не обов'язково виражає починання чогось, хоча й не виключає цього, наприклад: виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер таких конструкцій зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні сполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно з лексемами ініціатива та пропозиція він має ширше значення. Його семантика передбачає сполучуваність і з цими словами: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.
Брати (взяти, забирати, перехопити) ініціативу (до своїх рук, у свої руки) – випереджати когось у дії, вчинку; самому братися за керування якоюсь дією. «З корми в наш бік було спрямовано, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок... Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу» (Юрій Яновський), «Від утоми він відкинувся на подушку, але, щоб не дати дочці перехопити ініціативу в розмові, зразу ж знову заговорив» (Андрій Головко).
Семантично близьке до іменника ініціатива слово пропозиція. Це те, що виноситься на обговорення, а також порада, вказівка. Воно не обов'язково виражає починання чогось, хоча й не виключає цього, наприклад: виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер таких конструкцій зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні сполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно з лексемами ініціатива та пропозиція він має ширше значення. Його семантика передбачає сполучуваність і з цими словами: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
ініціатива наказуєма
Правильніше:
за моє жито мене й бито; де почин, там і кара; за почин карають: хто везе, того й поганяють; нашим салом та по нашій шкурі
Мова – не калька: словник української мови
ініціатива
Правильніше:
почин; починання; перший крок
Мова – не калька: словник української мови
Раціоналізаторська ініціатива
Правильніше:
Раціоналізаторська пропозиція
по власній ініціативі
Правильніше:
з власної ініціативи
Мова – не калька: словник української мови
за ініціативою кого
Правильніше:
на ініціативу чию
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
по своїй ініціативі
Правильніше:
зі свого почину
Мова – не калька: словник української мови
по ініціативі
Правильніше:
з почину; з легкої руки; з подачі
Мова – не калька: словник української мови
перебирати на себе ініціативу
Правильніше:
тягнути на себе ковдру
Мова – не калька: словник української мови
за власною ініціативою
Правильніше:
на власну руку
Мова – не калька: словник української мови
Максимум ініціативи виявили
Правильніше:
Якнайбільше ініціативи виявили
Проявляв ініціативу
Правильніше:
Виявляв ініціативу