ІНОЗЕМНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: іноземний

Правильніше: чужоземний

Це такий, що належить іншій країні, державі, чужому краєві. «Небо — та море — та похилені вітром тополі… Це було все, що бачили іноземні капітани, наближаючись до цих берегів…» «Навіть іноземні делегації приїздять на мамину ділянку приглядатись, як це воно в неї виходить, що там, де, крім молочаю, ніщо не росло, де тільки іржаві снаряди та міни валялись поміж розпечених кучугур, тепер рядками зеленіють, викидають листя виногради найкультурніших сортів». «Підійшли до Севастополя, а назустріч уже гудуть гудки — в місті страйкує севастопольський пролетаріат, на вулицях маніфестації, братання з іноземними матросами». (З творів О. Гончара.)

Ви, журавлики, летіть
Високо над світом,
Ви привіт наш принесіть
Іноземним дітям.
(І. Нехода.)

Іноземний вживається також у сполученні з іменником мова. Проте якщо йдеться не про мову в цілому, а про певні її елементи, наприклад лексичні, — слова, терміни, назви, — майже в усіх стилях вживають слово іншомовний, а не іноземний: іншомовна назва, словник іншомовних слів, іншомовні запозичення.
І лише в художній літературі, де словосполучення може виступати не з суто термінологічним значенням, а мати певне емоційне, образне забарвлення або вживатися з деяким семантичним зміщенням — із стилістичною метою, — часом натрапляємо на словосполучення іноземні слова. Здебільшого це буває тоді, коли йдеться про слова, властиві чужій мові, рідною не запозичені. «Більше вони іноземних слів не знали і весело засміялися».
Отже, словник іншомовних слів, а інститут — іноземних мов.

1. Який зміст передають прикметники іноземний, іншомовний, закордонний?
За довідниками, іноземний – належний іншій, чужій землі, країні тощо. Іноземне судно, іноземний вояк, іноземна мова. Але якщо йдеться не про мову в цілому, а про слова, наголоси, вимову, тоді вживаємо іншомовний. Іншомовна назва, іншомовне видання, іншомовні запозичення, словник іншомовних термінів. Усталилося наймення типу кафедра іноземних мов, але іншомовні слова. Загальноприйнята назва Міністерство закордонних справ України (не іноземних, не зарубіжних). Звідси й міністр закордонних справ, а от видання і закордонні, й зарубіжні, культура закордонна і зарубіжна, тобто слововживання регулюється усталеністю чих чи тих висловів.
Іномовний – який розмовляє, пише іншою мовою: іномовне населення, іномовна культура. Зрідка можна натрапити на прикметник інакомовний, що означає «алегоричний».
2. За кордон – закордон
В українській літературній мові цілком правомірними є вислови поїхав за кордон, побував за кордоном, повернувся з-за кордону і т. ін. У кожному з них треба подавати окремо прийменник за (або з-за) та іменник кордон.
Але іноді сумніви щодо написання таких зворотів виникають у зв'язку з тим, що існує також лексема закордон, яка утворилася злиттям цих двох слів і означає «іноземні держави, чужі краї». «Про закордон я мріяв тільки в дитинстві. Тому відрядження за кордон, хоч і не на зовсім постійну роботу, мене дуже схвилювало і налякало» (Олександр Довженко), «Десять хвилин вони говорять про інститут, про знайомих, про закордон» (Вадим Собко).
Зарубіжжя – те саме, що закордон. Близьке зарубіжжя.
Від них походять прикметники закордонний, зарубіжний. Перший передає поняття «який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або видається там; прибулий, привезений звідти; пов'язаний з виїздом за кордон тощо». Міністерство закордонних справ, закордонні друзі, закордонні міста, закордонні видання, закордонні товари, закордонне відрядження, закордонний візит. Такий самий зміст виражає синонім зарубіжний, але йому останнім часом безпідставно надають у мовленні перевагу перед закордонний. Зарубіжні країни, зарубіжна культура, зарубіжна преса, зарубіжні гості.

Правильніше: Виступив міністр закордонних справ

Правильніше: Іншомовний текст

Правильніше: Приплив іноземного капіталу