ЧЕНЦІВ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: чернець, чорноризець

А отак: родовий – ченця, орудний – ченцем (і далі). У множині також ченці, а не чернеці, як дехто каже й пише. Звернімося до класиків: «Ченці звали мене у монастир, бо я таки й письменний трошки» (Панько Куліш), «По привітаннях і благословенствах начальниця запитала побожного ченця: звідки він, чи справді з Тебаїди?» (Іван Франко).