ХВОРІЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: у хворого (хворому) сили не стає; у хворого (хворому) сила виснажується (вичерпується); хворий геть знесилюється (висилюється)

Правильніше: хворому ліпшає

Правильніше: доглядати хворого

Правильніше: Доглядати хворого

Правильніше: хворому (слабому) полегшало (покращало)

Правильніше: молотити вверх ногами

Правильніше: хворіти (нездужати) на що

Правильніше: хворіти на туберкульоз

Правильніше: хворий почав (став) поправлятися (видужувати, одужувати)

Правильніше: у недужого гарячка

Правильніше: лежати пластом

Правильніше: дивиться в могилу

Правильніше: удавати хворого

Правильніше: лікувати хворих

Правильніше: у недузі лежати

Правильніше: нашим салом та по нашій шкурі

Правильніше: оглядати хворого

Правильніше: лежати в недузі

Правильніше: смертенний

Правильніше: хворі на серце

Виступають як синоніми, передають зміст «мати якусь недугу». Нейтральним тут є лише слово (за)хворіти. Його звичайно сполучають із знахідним відмінком іменників – назв хвороб, рідше – назв уражених органів та прийменником на. «Коли я був уже аспірантом, захворів на грип...» (Юрій Щербак); хворіти на ангіну, на запалення легенів. Вислови типу хворіти на серце, на нирки мають розмовний відтінок. Як і звороти зі словом занедужати. Занедужати на ноги, на горло.
У дієслові страждати помітна деяка експресія, тому в суто науковому стилі воно не зовсім доречне. При страждати можливі три синонімічні форми іменників, причому це переважно назви стійких, тривалих недуг. Найбільшу активність виявляє прийменниково-відмінкова форма від плюс родовий відмінок іменників. Наприклад: «Проте тварини не страждають ні від атеросклерозу, ні від каміння у нирках» (із журналу). Страждати від діабету, від астми, від нефриту, страждати від професійних хвороб. Досить поширене керування на плюс знахідний відмінок: страждати на нирки, на серце, на легені (у цій формі переважають іменники – назви уражених частин тіла). У безприйменниковому орудному відмінку зі словом страждати сполучаються тільки деякі іменники, зокрема хвороби, захворювання з означеннями. Страждати простудними захворюваннями.
Дієслово слабувати розмовне. В усному мовленні його поєднують з прийменниково-відмінковою формою на плюс знахідний відмінок іменників – назв уражених частин тіла або іменників – назв неприємних відчуттів. Слабувати на очі, на груди. В історичній художній прозі слово слабувати вживається для стилізації мови. «Сам (князь) часто слабував на серце та на кольки в животі» (Павло Загребельний).

Прикметники багатий, хворий, гарний, поганий, високий, бистрий та інші вимагають після себе прийменника на з іменником у знахідному відмінку: «Настя така багата на слово, що я не мала коли й промовити до бабусі» (Ганна Барвінок); «Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум» (із живих уст); «Він — змалку хворий на груди» (з живих уст); «На обличчя був препоганий» (Б. Грінченко); «На зріст височенька» (Б. Грінченко). Прикметник заздрісний (завидющий) стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («заздрісний на чуже»), або з прийменником до й родовим відмінком іменника («заздрісний до чужого»), або без прийменника, лиш з іменником у давальному відмінку («заздрісний чужому»); прикметник ласий стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («ласий на ковбаси») або з прийменником до та іменником у родовому відмінку («ласий до ковбас»).
Прикметник свідомий стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку — свідомий чого: «Маяковський був свідомий великого значення кіно» (журнал «Мистецтво») .
Прикметники близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того й цікавий на те («Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі — страх!» — М. Коцюбинський).
Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: близький смерті, цікавий знати тощо.
Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: «У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася» (Марко Вовчок); «Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням» (П. Куліш).

«Болільники довго не могли заспокоїтись після поразки "Динамо", — читаємо в одному періодичному виданні, а в другому: «Обличчя вболівальників красномовно свідчать про напругу й драматизм подій, що розгортались на льодовому полі в дні світового чемпіонату». То як треба назвати людину, що надмірно захоплюється на футбольних матчах та інших спортивних змаганнях, — болільник чи вболівальник?
Дієслово боліти, від якого творять іменник болільник, означає українською мовою «відчувати біль або жаль чи скорботу»: «Так болить спина, трудно розігнутися» (М. Коцюбинський); «Мене ж болить її відвічнеє страждання» (І. Франко). Зате коли мають на увазі не самий біль, а перебіг хвороби, тоді вживають дієслова хворіти: «Усе літо я хворіла» (Панас Мирний). Є ще в нашій мові слово вболівати, що означає — співчувати комусь, журитися за когось, брати чиєсь горе близько до серця: «Серце чогось щемить і щемить, наперед уболіваючи за чужими дітьми, як за своїм сином» (М. Стельмах). Від цього дієслова й утворено іменник уболівальник, яким позначають ту людину, що вболіває за невдачу або успіх гравця чи всієї спортивної команди. Наші академічні словники — Російсько-український та Українсько-російський — дають тільки слово уболівальник, якого й слід додержуватись, поки українські спортсмени й глядачі не вигадали нового слова для тих нестямців, що не можуть спокійно всидіти на змаганнях.

Правильніше: (хворого)
лікувати

Правильніше: Хворіють на головний біль

Правильніше: Хворого морозить

Правильніше: Важкохвора сестра

Правильніше: Хворі на серце

Правильніше: Дата виписування хворого