ХВОРОВИТА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: він (вона) має хворобливий (хворовитий) вигляд

Слово хворобливий у прямому значенні найчастіше вживають, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком хвороби: хворобливий вираз очей, хворобливе марення і т. ін. «Увагу Тараса привернули його великі строгі очі й жовтуватий, хворобливий колір обличчя». (О. Іваненко.) «Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка й сина». (О. Донченко.)
У переносному значенні хворобливий — «ненормальний, з відхиленням від норми». «Кожного разу, коли Катерина потрапляла по той бік брами, на подвір'я тітки, її охоплював хворобливий, забобонний неспокій». (Ірина Вільде.)
Здебільшого слово хворобливий у переносному вживанні передає відхилення від норми в бік збільшення, виражає надмірність почуття чи риси характеру: «Мати любила свою одиницю без міри, без тями, якоюсь хворобливою, нервовою любов'ю». (І. Нечуй-Левицький.) «За що така жорстока кара? За те, що має хворобливе честолюбство?» (О. Донченко.)
Коли говорять про душевний біль без якоїсь аномалії у забарвленні, вживають слово болісний: «Її враження від подій останнього тижня було дуже болісним».
Хворовитий (хоровитий) вживають для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової. «Нараз умер мій батько. Лишилася мати, немічна та хоровита». (І. Франко.) «Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі — Зося. Людина хоровита, передчасно постаріла, з жовтим до неприємності обличчям і таким же волоссям». (М. Ірчан.) «Брати пильно подивилися на старшенького, і їх вразило його бліде, хворовите лице…» (М. Стельмах.)
У переносному значенні слово хворовитий (хоровитий) не вживається.
Отже, слова хворобливий і хворовитий можуть виступати в однакових контекстах тільки тоді, коли вжиті в прямому значенні. — «такий, що легко піддається хворобам, часто хворіє».

Перше з них у прямому значенні найчастіше вживають, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком недуги. «Очі в нього набрали хворобливого блиску» (Дмитро Ткач), «Каленяки помітили хворобливий стан свого квартиранта» (Микола Тарнавський). У переносному значенні ця лексема передає зміст «той, що виходить за межі звичайного; неприродний, ненормальний». Наприклад: «Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм, навіть з якимось хворобливим смакуванням, ніби кожне слово обсмоктував» (Андрій Головко). Якщо мовиться про душевний біль без аномалії в забарвленні, користуються словом болісний. «Враження від подій останнього тижня було дуже болісним» (з газети). Хворовитий (хоровитий) використовують у розмовній мові для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової. «Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі – Зося. Людина хоровита, передчасно постаріла» (Мирослав Ірчан), «Брати пильно подивилися на старшенького, і їх вразило його бліде, хворовите лице...» (Михайло Стельмах). Переносно слово хворовитий (хоровитий) не вживається.
Отже, прикметники хворобливий і хворовитий можуть виступати в однакових контекстах лише в прямому значенні – «такий, що легко піддається недугам, часто хворіє».