ФОРМА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: золоте правило

Правильніше: серцеподібна форма

Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (писати, читати, стрибати, переживати). Скорочений варіант суфікса -ть використовується поряд з повним варіантом -ти лише в усному мовленні, а також у поетичних творах для збереження ритму.

В українській мові є два минулі часи — минулий і давноминулий. Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: я читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше від другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст: «Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, і заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш... знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези» (Леся Українка).
На минулий час вказують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише... що це — не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).
Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я — нелюба» (народна пісня).

Правильніше: Серцеподібна форма

Правильніше: Важча форма

Правильніше: за формою

Правильніше: за своєю формою

Правильніше: набрати (набути) форми чого

Правильніше: за формою

Правильніше: на письмі; у писемній формі

Правильніше: тикати (тицяти, штрикати) в очі [пальцем]; тикати носом

Правильніше: по всій формі

Правильніше: для форми

Правильніше: викласти на письмі

Правильніше: на письмі; у писемній формі

Почнемо з того, що незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом зміни закінчення на суфікс -о: прочитаний – прочитано, виготовлений – виготовлено, забутий – забуто. Вона, як і безособові дієслова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При цій формі не буває підмета, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: звіт заслухано, всі роботи розглянуто, помилок не виявлено.
Згадаймо відому українську народну пісню:
Ой у полі жито
Копитами збито,
Під білою березою
Козаченька вбито.
Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько накрито.
У кожному з цих речень нема підмета, а в ролі присудка виступають віддієслівні безособові форми на -но, -то: збито, вбито, затягнено, накрито. Такі форми є й у російській мові (сказано – сделано), але там вони вживаються далеко рідше, ніж в українській. Натомість російська ширше послуговується пасивними дієприкметниками у функції присудка: "В прошлом году сняты новые документальные фильмы", "Обязательства выполнены досрочно". Українською треба сказати: "знято нові документальні фільми", "зобов'язання виконано достроково". Це не значить, що пасивних дієприкметників узагалі слід уникати. Їх насамперед використовують як означення, переважно поширені: "зняті торік документальні фільми були вдалі", "достроково виконані зобов'язання піднесли престиж підприємства". Тут присудком уже виступають дієслова були, піднесли
Використовувати форму на -но, -то слід замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. Маємо писати: споруджено нову станцію метрополітену, а не споруджена нова станція метрополітену. Але: бійці були виснажені після важкого бою. Безособова форма виражає дію, що відбулася недавно. Іспит складено, підручники здано. Якщо ж ідеться про дію давноминулу, то додаються дієслова було чи буде. Цю вулицю було прокладено на початку ХІХ сторіччя; незабаром буде відзначено ювілей журналу.

Укоренилося в сучасному мовленні (до речі, як в українському, так і в російському) хибне вживання слова «форма» у множині – в розумінні спеціального однакового за кольором, кроєм та іншими ознаками одягу для осіб певної категорії – військових, учнів, спортсменів тощо. Наприклад, пишуть і кажуть: «люди у військових формах», «учні в шкільних формах», плутаючи, либонь, «форму», поняття збірне, з «мундиром», «одностроєм», котрі мають як однину, так і множину. А також – з іншими значеннями цього слова, де є й множина, й однина, наприклад: обриси, контури предметів (форма (и) многокутника (ків); спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії (гостра (і) форма (и) захворювання (нь); пристрій, шаблон, за допомогою якого чомусь надають певних обрисів, вигляду (форма (и) для випікання хліба) тощо. До речі, так само і з граматичними формами. Слід запам'ятати, що «люди у військових формах», «учні у шкільних формах» – це щось так само неоковирне, мовби «морські хвилі у білих пінах».
Петро ФЕДОТЮК, спеціально для «Хрещатика»

Правильніше: для форми

Правильніше: Для форми