УПОВНОВАЖЕННЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: зголошення ; уповноваження

Уповноваження — це надання якійсь особі прав діяти від імені того, хто це доручає. «За уповноваженням керівництва району він поїхав у сусіднє село проводити збори».
Повноваження — це самі права на діяння від імені когось, на прийняття рішень на власний розсуд. «Строк його депутатських повноважень закінчується через півроку». (З газети.)
Уповноваження звичайно вживається в однині, повноваження — і в однині, і в множині (переважно). «Капітан… прибув на лісорозробки з надзвичайними повноваженнями». (В. Петльований.) «Потрібне було негайне втручання відповідальної особи з широким повноваженням». (Петро Панч.)
Помилка полягає в тому, що дехто слово уповноваження вживає замість повноваження. Наприклад: «З липня він приступив до здійснення своїх уповноважень»; «Уряд надав послові необмежені уповноваження». В наведених прикладах слід було вжити слово повноваження.

Не думайте, що ці іменники синоніми. Різниця між ними є, і не тільки значеннєва. Уповноваження – надання комусь прав діяти від імені того, хто це доручає. Одержати уповноваження на проведення ревізії. «Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання» (Михайло Коцюбинський).
Повноваження – це самі права, надані для здійснення чогось. «Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові» (Віталій Логвиненко). Уповноваження звичайно вживається в однині, а повноваження – і в однині, і в множині (переважно).
Помилка полягає в тому, що дехто слово уповноваження ставить замість повноваження. «Скоро депутати складуть свої уповноваження», «Уряд надав послові широкі уповноваження». В обох цих реченнях треба було вжити іменник повноваження.