УЗГОДЖЕННЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: робоча група для узгодження

Замініть слова узгоджувати, узгодження, якщо мовиться про одержання схвалення, згоди на щось, на стилістично кращий варіант: погоджувати, погодження.

АЛЕ:

узгоджувати, узгодження — встановлювати відповідність, єдність між чимось; ставити залежне слово у таку ж граматичну форму, що й головне.

Узгоджувати позиції цивільного і процесуального кодексів. Узгоджувати прикметник з іменником.

Читачі цікавляться: чи треба узгоджувати прикладки, що складаються зі слова готель і його назви? Приміром: «Я живу в готелі «Україні» чи в готелі «Україна»?
Назва готелів – умовна. А прикладки, виражені умовними назвами, не узгоджуються. Тому слід написати: «Я живу в готелі «Україна». Так само в готелі «Театральний», а не в готелі «Театральному», в готелі «Дніпро», а не в готелі «Дніпрі».

Для багатьох людей, що навіть добре володіють українською мовою, часто постає питання, як правильно сказати по-українському: два вихідні дні чи вихідних дні? Адже відомо, що з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку множини, належні до них іменники також стоятимуть у тім же відмінку, але чи узгоджуються так само й прикметники з іменниками при відповідних числівниках?
Аналізуючи твори наших класиків, бачимо, що обидва варіанти мають право на існування, цебто прикметник може стояти в називному й родовому відмінках множини. У Лесі Українки читаємо: «Уже минуло з того часу аж три довгі роки», бачимо, прикметник у називному відмінку множини використовує І. Нечуй-Левицький: «Знайшла два невеличкі горщечки». Але в Марка Вовчка знаходимо вже родовий відмінок прикметника: «Два-три далеких постріли давали відчувати цю тишу»; те саме бачимо в І. Тобілевича: «Два невідомих мені товстющих пана приїхали з оцим листом, кажуть, з Кракова».
Отже, ці обидві форми є паралельні; кожний може користуватись ними відповідно до вподоби. У своїй белетристиці й публіцистиці я волію ставити в таких випадках прикметник у називному відмінку множини: «Чотири вірні товариші не зрадили його й тут».

Як відомо, з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку, іменники теж стоять у називному відмінку множини: «Як у дівчини тієї славні трудодні, так вона чотири літа сниться все мені» (А. Малишко); з числівниками, починаючи від п'яти, іменник стоїть у родовому відмінку множини: «П'ять маленьких діток сплять» (переклад Лесі Українки); «Оженила старших п'ятьох синів, поставила кожному нову хату» (І. Нечуй-Левицький). Із дробовими числівниками іменники стоять у родовому відмінку однини: «Оживали образи, події, які, здавалось, повинні були стертись за півтора десятка років» (О. Копиленко). Зі складеними числівниками відмінок іменника залежить від останнього числа, цебто коли останнє число — два, три, чотири, тоді буде називний: сто сорок два карбованці, з останніми числами — п’ять і далі — родовий відмінок множини: двісті сорок п’ять карбованців. Коли числівники два, три, чотири показують не точну кількість, а тільки приблизну, тоді відповідний іменник треба ставити перед ними в родовому відмінку множини: років чотири не бачив я брата; пробуду в місті днів зо два.

Правильніше: Узгодження законодавства з нормами Світової організації торгівлі