ТРЬОМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

троїх, троїм

Правильніше: трьох, трьом
Словник-антисуржик.

більше трьох років

Правильніше: понад три роки
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

у два (три) прийоми

Правильніше: двома (трьома) нападами
Мова – не калька: словник української мови

наговорив (нагородив) дурниць (єрунди)

Правильніше: наплів дурниць; наказав на вербі груш; наказав три мішки (сім мішків) гречаної вовни; наговорив троє відер диму; наколотив гороху з капустою (з маком)
Мова – не калька: словник української мови

від гріха не втечеш

Правильніше: зарікалася свиня кізяк їсти, коли біжить, аж троє лежить
Мова – не калька: словник української мови

Перевірте узгоджений із числівником іменник

Перевірте, якщо є, узгоджений із числівником два, три, чотири іменник, який найчастіше має бути у формі називного відмінка множини, а не родового однини.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
два (три, чотири) чемних хлопчика два (три, чотири) чемні хлопчики
два (три, чотири) дерев'яних стільця два (три, чотири) дерев'яні стільці

ПРИМІТКА:

У формі родового відмінка однини з числівниками два, три, чотири вживаються:

1) іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-:
три киянина — бо кияни; чотири селянина — бо селяни; АЛЕ: три грузини — бо грузини;

2) іменники IV відміни:
два імені, три кошеняти, чотири племені.

Якщо іменник указує на приблизність і стоїть перед числівником, то перед два, три, чотири він ставиться в родовому відмінку множини: років (за) два, днів (за) три, тижнів чотири.

У півтора раза, у 2,8 раза, у 9,1 раза і у півтора разу, у 2,8 рази, у 9,1 раз (разів)

Після числівника півтора і дробових числівників іменник раз рекомендовано вживати у формі родового відмінка із закінченням : півтора раза, у 2,4 раза.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
скоротити витрати у півтора разу скоротити витрати у півтора раза
збільшити обсяг виробництва в 5,6 разу збільшити обсяг виробництва в 5,6 раза
ефективність зросла у 8,7 раз ефективність зросла у 8,7 раза
зменшити навантаження у 5,5 разів зменшити навантаження у 5,5 раза

АЛЕ:

якщо мішаний дріб має елемент з половиною, третиною, чвертю, то відмінок залежить від числівника, який позначає цілу частину, і тому для числівників два, три і чотири пишемо рази, а для п’ять і більше — разів.

У два з половиною рази, у три з чвертю рази, у чотири з половиною рази, у п'ять з половиною разів, у шість з третиною разів.

Більш ніж удвічі, утричі, учетверо і більш ніж у два, три, чотири рази

Замініть канцеляризм більш ніж у два (три, чотири) рази на стилістично кращий варіант: більш ніж удвічі (утричі, учетверо).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Ціни на газ зростуть більш ніж у два рази. Ціни на газ зростуть більш ніж удвічі.

Що два (три) дні і кожні два, три дні

Якщо конструкцію кожні два (три) дні вжито для позначення повторюваної події і до неї можна поставити запитання як часто?, то стилістично краще буде вжити: що два (три) дні.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Кожні два дні приходить від нього лист. Що два дні приходить від нього лист.

Удвічі, утричі, учетверо і у два, три, чотири рази

Замініть конструкції (більш ніж) у два (три, чотири) рази, (більш ніж) у п'ять (шість, сім, вісім, дев'ять) разів, стилістично кращим варіантом є: (більш ніж) удвічі, утричі, учетверо, уп'ятеро, ушестеро, усемеро, увосьмеро, удев'ятеро, удесятеро.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Урожайність зросла у два рази. Урожайність зросла удвічі.
У три рази більше людей сьогодні на зборах. Утричі більше людей сьогодні на зборах.
Більш ніж у п'ять разів зростуть ціни на газ. Більш ніж уп'ятеро зростуть ціни на газ.
У 8 разів збільшилося поголів'я свиней. Увосьмеро збільшилося поголів'я свиней.
У десять разів знизилося споживання електроенергії. Удесятеро знизилося споживання електроенергії.

два – двоє – пара

Коли йдеться про неживі предмети, іменники чоловічого роду сполучаються з кількісними, а не збірними числівниками. Правильно буде: «Я написав братові два листи», а не «двоє листів». Якщо іменник чоловічого роду позначає живих істот, при ньому здебільшого ставлять збірний числівник двоє (двоє школярів, двоє суддів, двоє робітників). Так само троє, четверо, п'ятеро... десятеро. А коли мовиться про високопоставлених у суспільстві осіб, то, на думку деяких мовознавців, слід казати і писати два маршали, два міністри, бо двоє надає висловлюваному зниженого стилістичного відтінку.
З іменниками жіночого роду, незалежно від того, що вони позначають, – живих істот чи неживі предмети, – застосовують кількісний числівник дві (дві подруги, дві медсестри, дві ручки). Іменники середнього роду, а також іменники ворота, двері, ножиці, що виступають лише в множині, сполучаються зі збірними числівниками (двоє відер, двоє дверей, двоє ножиць). Як і особові займенники ми, ви, вони у формі родового відмінка (двоє їх у матері).
Збірні числівники не можуть входити до складених. Тому, поєднуючи складені числівники, котрі закінчуються на два (три, чотири), з множинними іменниками та іменниками ІV відміни типу теля, лоша, курча, використовують лічильні слова голова, штука, екземпляр, одиниця тощо. Шістдесят дві голови телят. У непрямих відмінках лічильні слова зникають.
Іменники, котрі в однині та множині мають різні основи (громадянин, дівчина, людина, дитина), вживаються з числівником два у родовому відмінку однини: два громадянина, дві дівчини.
Означення, що входить до складу кількісно-іменникового сполучення, може бути в називному чи родовому відмінках множини. При іменниках жіночого роду перевага надається називному відмінку (дві бурхливі річки), а при іменниках чоловічого і середнього – родовому (два військових літаки, два гірських озера). Означення, виражене присвійним прикметником, ставиться у родовому відмінку множини незалежно від граматичного роду іменника (два братових щоденники).
Якщо числівник два (а також три, чотири) вживається в сполученні з більше на... чи менше на..., то форма знахідного відмінка іменника залежить від значення останнього. Коли йдеться про особи, іменник і числівник мають форму або родового відмінка (більше на двох журналістів), або називного (більше на два журналісти). В інших випадках вдаються тільки до називного відмінка.
По двоє, прислівник. По дві особи, істоти, речі: збиралися по двоє, по двоє стали розходитися. Близьке за змістом до нього слово пара поєднується: а) з іменниками, що позначають два однорідних предмети, які становлять одне ціле (пара чобіт, пара коней, пара білизни); б) з іменниками, що позначають двох осіб, об'єднаних спільною дією, станом, почуттям (молода пара, пара фігуристів); в) з іменниками (у множині), які позначають предмети роздрібної торгівлі (пара яблук). Ненормативними є словосполучення пара днів, пара хвилин, пара (пару) слів. Треба: кілька днів (хвилин), кілька слів.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Числові особливості дієслова-присудка

Дієслово-присудок звичайно узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині («Посадила стара мати три ясені в полі». — Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка («На чужину з України брати розійшлися». — Т. Шевченко).
Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: «Був собі дід та баба» (казка). Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: «Був собі котик та півник» (казка).
Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов'язується з ним прийменником з: «Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут» (М. Бажан).
Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані з залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: «Більшість присутніх пристала на цю пропозицію»; «Кілька відер води бухнуло на вогонь» (М. Коцюбинський).
Якщо підмет складається з числівника два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: «Летить чотири утиці» (Б. Грінченко); «На полу лежало три чоловіки» (Панас Мирний). Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: «Не вертаються три брати, по світу блукають» (Т. Шевченко).
Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: «31 солдат вийшов з оточення», «Вийшло з оточення 31 солдат». Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: «Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання».

Збірні числівники

В українській мові часто вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, дванадцятеро тощо.
Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: «А ідіть лишень сюди; та йдіть обоє» (Т. Шевченко); «Обоє рябоє» (приповідка).
До числівників двоє, троє, десятеро звертаються, коли кажуть про людей: «У салоні їх дожидало троє людей» (Леся Українка), — а також коли вони поєднуються з особовими займенниками: «Нас було четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я» (Марко Вовчок), — та з іменниками, що мають тільки множину: «Нащо тобі аж троє ножиць?» (із живих уст).

Без п'ятнадцяти три

Правильніше: За п'ятнадцять (чверть) третя

Конференція відбудеться в три години

Правильніше: Конференція розпочнеться о третій годині