ТАЛАНТ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: обдарування; дар; кебета; дар божий; іскра божа

Правильніше: хист; обдарування

Правильніше: закопати талант в землю

Правильніше: має хист до писання

Правильніше: закопати (зарити) в землю свій талант

Правильніше: хист; талант

Це пароніми, близькі за звучанням, але різні за значенням. І тому часом не лише в усному мовленні, а й на письмі їх плутають. Як ось в одному з сучасних художніх творів: « – Максиму бути головою, – казали люди в селі, – талан у нього до землі». Зрозуміло, що тут має стояти іменник талант. А талан означає «доля, життєвий шлях, щастя, успіх, удача». Таке його вживання йде з фольклору, згадаймо, наприклад: «Ой світе мій ясний, світе прекрасний, Який мій талан нещасний» (народна пісня). Цей самий зміст вкладали в нього й українські класики: «Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану» (Тарас Шевченко), «А менший працює, як риба об лід побивається, та нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану» (Олекса Стороженко). Від цього іменника походить і дієслово таланить.
Талант – видатні природні здібності, що виявляються в тій чи тій галузі науки, мистецтва, в інших видах людської діяльності; хист, обдаровання. «Наша Настя має талант і охоту до музики» (Іван Нечуй-Левицький). Так називають і того, кому властиві ці якості. «Ви не знаєте, скільки то у нас талантів молодих» (Василь Стефаник). Коли в людини нема таланту, кажуть, що вона неталановита, а не безталанна. Безталанний – це нещасний, знедолений. «А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не довелось мені в світі Весело співати» (народна пісня). «А ти, моя Україно, безталанна вдово» (Тарас Шевченко). Безталання – гірка, лиха доля; недоля. «Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання» (Кость Гордієнко).
До речі, прикметник здібний, що теж вказує на обдарованість особи, нерідко сплутують з прикметником здатний (спроможний на щось, зугарний). Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом – способный.
У літературі натрапляємо на непоодинокі випадки використання в значенні «обдарований» прикметника здатний. У наш час це сприймається як порушення норми.

«Автор не без талану, але йому не вистачає ще життєвого досвіду й уміння організувати набуті спостереження», — читаємо в критичній статті й саме тому, що в ній мовиться про письменника та його здібності, бачимо помилку: треба було написати — таланту.
Слово талан має значення «доля» («На вівтар Вітчизни комсомол України клав усе — сили, талан свій, життя». — С. Скляренко), «щастя» («Навіщо мені врода, коли нема долі, нема талану!» — Т. Шевченко), «удача» («А менший працює, як риба об лід побивається, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану». — О. Стороженко).
Талант — це «природжена здібність у тій чи тій галузі науки або мистецтва»: «Силу свого таланту віддають вони на справу революційної боротьби» (В. Еллан).
Коли в людини нема таланту, то кажуть: людина неталановита, а не безталанна, як часом помилково пишуть і мовлять. Безталанний — це «нещасний, знедолений»: «А ти, моя Україно, безталанна вдово» (Т. Шевченко); «Мої безталанні діти» (О. Стороженко).

Правильніше: нема кому таланту до чого; не ведеться

Правильніше: стягати зорі з неба

Правильніше: Скромність — окраса таланту