СІЛІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: сонце зайшло (лягло, запало, сіло, спочило)

Правильніше: з доброго дива

Правильніше: як з кілочка; ні сіло ні впало; знічев'я; зненацька; як сніг (як грім) на голову; як грім серед ясного (чистого) неба впав (ударив); ні в дві ні в три

Правильніше: ні сіло ні впало; ні з того ні з сього; знічев'я; з доброго дива

Правильніше: ні сіло ні впало

Правильніше: з доброго дива; ні сіло ні впало; без ніякої (жодної) причини; без жодного (ніякого) приводу; гарма-дарма

Правильніше: ні сіло ні впало

Здається, між словами птиця, птах, птаха чи пташка нема особливої різниці — всі вони позначають пернатих істот, яких ми бачимо в природі й побуті, проте, коли я прочитав заголовок вірша «Птиця твоїх бажань», де мовилося про журавля в небі й було запевнення, що «птиця буде твоя, птиця твоїх жадань», мені вчулася якась невідповідність між образом і об'єктом. Інша річ, коли б я прочитав цей заголовок і прикінцеві слова в якомусь гумористичному творі, де автор виводить ненажеру, що тільки й мріє про жирні гуси, індики, качки, кури, там такої невідповідності не відчувалось би, бо під словом птиця ми звичайно уявляємо свійське птаство («В титаревій хаті патрали птицю та поросята». — І. Нечуй-Левицький) або глузливий чи іронічний вислів («Що ти за птиця?! Ти — ягня!» — Л. Глібов); недарма й народна приказка каже: «Синиця — не птиця».
Загальна назва, що охоплює всі різновиди пернатих, є — птах, птаха: «І співав би, і жив би, як той птах крилатий» (В. Грінченко); «Кінь, як птаха, пролетить» (С. Руданський). Від цих слів утворились похідні: птаство, а не птицтво («Птаство весело щебетало». — А. Кримський), птахівництво, а не птицівництво («Багато уваги приділяють колгоспи такій галузі тваринництва, як птахівництво». — Газета «Колгоспне село») тощо. Зрідка траплялось і трапляється в художній літературі слово птиця як синонім птаха: «Подивись на Божу птицю, як вона літає» (С. Руданський), але це не має бути перешкодою до значеннєвого розмежування згаданих вище слів, унаслідок чого кажемо: хижий птах, нічний птах, стріляний птах, — роблячи виняток тільки для «жар-птиці», що залетіла в українські казки з фольклору інших країн («І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця». — Л. Глібов).
Про дрібне птаство кажемо пташка чи зменшено або ласкаво пташечка, пташинка, пташиночка («Саме лиш сонце, та в блакиті ота пташиночка». — П. Тичина). Народна творчість часто вдавалась до цих слів, як, наприклад, у відомій пісні: «Будуть пташечки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті».