СЯДЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: низько сісти

Правильніше: сісти на стіл

Правильніше: сонце зайшло (лягло, запало, сіло, спочило)

Правильніше: сісти камінчиком (маком)

Правильніше: ускочити (уклепатися, попасти) в суточки; опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах)

Правильніше: сісти верхи на когось

Правильніше: сісти за стіл переговорів

Правильніше: сісти на свого коника

Правильніше: сісти на мілину; сісти, як рак на мілині; сісти в калюжу; сісти на сухому

Правильніше: зазнати невдачі в чому; піймати (ухопити, з'їсти) облизня; ухопити шилом патоки (меду); облизати макогона; поживитися, як сірко паскою (як пес макогоном); ухопити, як собака обметиці; халявки попекли; полетіти у прірву; зламати (спалити, обпалити) крила; зломити карк; сісти маком (на мілину, на лід); дулю з маком з'їсти

Правильніше: скочити (ступити) на слизьке; ускочити в клопіт; сісти маком; сісти в калюжу; пошитися в дурні; ушелепатися (ускочити) в халепу; набрати в халяви; утрапити як рябко в дерть; ускочити як карась у вершу; заробити як заблоцький на милі

Правильніше: знайтися ні в сих ні в тих; не знати, на яку ступити; сісти в калюжу

Правильніше: сісти верхи на когось; убрати когось в шори; підгорнути когось під себе

Правильніше: сісти на хліб та воду

Правильніше: сорому набратися; упасти лицем в болото; упасти в лопухи; сісти в калюжу (баюру)

Правильніше: сісти не в ті (не в свої) сани

Правильніше: сісти на лід; попасти (наскочити) на слизьке

Правильніше: ніде курці клюнути; ніде голкою ткнути; нема де голки (пальця) просунути (встромити)

Правильніше: з доброго дива

Правильніше: як з кілочка; ні сіло ні впало; знічев'я; зненацька; як сніг (як грім) на голову; як грім серед ясного (чистого) неба впав (ударив); ні в дві ні в три

Правильніше: сісти на лід

Правильніше: сісти верхи на когось

Правильніше: сісти на їжака; натягти шкурку на кисіль

Правильніше: сісти не в свої сани

Правильніше: сісти маком

Правильніше: сісти в калюжу

Правильніше: ганебно запаритися; з ганьбою сісти в калюжу

Правильніше: ні сіло ні впало; ні з того ні з сього; знічев'я; з доброго дива

Правильніше: далеко не поїдеш

Правильніше: не дати й волоску впасти з голови; не дати й пилині (порошині) впасти (сісти); не спускати з рук

Правильніше: сісти не в свої сани

Правильніше: ні сіло ні впало

Правильніше: з доброго дива; ні сіло ні впало; без ніякої (жодної) причини; без жодного (ніякого) приводу; гарма-дарма

Правильніше: ні сіло ні впало

Правильніше: або рибку з'їсти, або на дно сісти

В українській мові  для позначення дії рекомендовано уникати скалькованих віддієслівних іменників жіночого роду.

Замініть іменник посадка на один із варіантів: садіння, саджання (дія), насадження (результат), приземлення (спуск на землю);  осідання (зниження); або перебудуйте речення, використавши дієслово: садити, саджати, сідати, приземлятися.

Здається, між словами птиця, птах, птаха чи пташка нема особливої різниці — всі вони позначають пернатих істот, яких ми бачимо в природі й побуті, проте, коли я прочитав заголовок вірша «Птиця твоїх бажань», де мовилося про журавля в небі й було запевнення, що «птиця буде твоя, птиця твоїх жадань», мені вчулася якась невідповідність між образом і об'єктом. Інша річ, коли б я прочитав цей заголовок і прикінцеві слова в якомусь гумористичному творі, де автор виводить ненажеру, що тільки й мріє про жирні гуси, індики, качки, кури, там такої невідповідності не відчувалось би, бо під словом птиця ми звичайно уявляємо свійське птаство («В титаревій хаті патрали птицю та поросята». — І. Нечуй-Левицький) або глузливий чи іронічний вислів («Що ти за птиця?! Ти — ягня!» — Л. Глібов); недарма й народна приказка каже: «Синиця — не птиця».
Загальна назва, що охоплює всі різновиди пернатих, є — птах, птаха: «І співав би, і жив би, як той птах крилатий» (В. Грінченко); «Кінь, як птаха, пролетить» (С. Руданський). Від цих слів утворились похідні: птаство, а не птицтво («Птаство весело щебетало». — А. Кримський), птахівництво, а не птицівництво («Багато уваги приділяють колгоспи такій галузі тваринництва, як птахівництво». — Газета «Колгоспне село») тощо. Зрідка траплялось і трапляється в художній літературі слово птиця як синонім птаха: «Подивись на Божу птицю, як вона літає» (С. Руданський), але це не має бути перешкодою до значеннєвого розмежування згаданих вище слів, унаслідок чого кажемо: хижий птах, нічний птах, стріляний птах, — роблячи виняток тільки для «жар-птиці», що залетіла в українські казки з фольклору інших країн («І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця». — Л. Глібов).
Про дрібне птаство кажемо пташка чи зменшено або ласкаво пташечка, пташинка, пташиночка («Саме лиш сонце, та в блакиті ота пташиночка». — П. Тичина). Народна творчість часто вдавалась до цих слів, як, наприклад, у відомій пісні: «Будуть пташечки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті».

Правильніше: Погодилися, як краще провести сівбу