СУДОВІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Пояснивши суду вину злочинців

Правильніше: Розкривши судові вину злочинців

спори вирішуються судом

Правильніше: суперечки розв'язує суд
Мова – не калька: словник української мови

третейський (арбітражний) суд

Правильніше: мировий суд
Мова – не калька: словник української мови

творити суд і розправу

Правильніше: чинити суд і розправу; судити й розправлятися
Мова – не калька: словник української мови

притягувати до судової відповідальності

Правильніше: позивати
Мова – не калька: словник української мови

поспішає без потреби

Правильніше: як німий на суд
Мова – не калька: словник української мови

несправедливий, необ'єктивний суд

Правильніше: упереджений суд
Мова – не калька: словник української мови

не чекаючи на те, що колись настане (з'ясується)

Правильніше: поки суд та діло
Мова – не калька: словник української мови

звертатися до суду

Правильніше: позиватися
Мова – не калька: словник української мови

досягнути скаргою чого

Правильніше: судом випозивати (вискаржити) що
Мова – не калька: словник української мови

до кінця життя (днів)

Правильніше: довіку, довічно; повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті
Мова – не калька: словник української мови

Суднови́й, судови́й

Судновий — прикметник від іменника судно (судновий лікар, суднова команда). «Тепер майже всі труби для суднових систем і трубопроводів виготовляють методом холодного вигинання на верстатах замість гарячого ручного способу». (З журналу.) «Пароплав уже пройшов ходові випробування, які показали, що суднові машини і механізми працюють чудово». (З газети.)
Інколи замість прикметника судновий неправильно вживають судовий.
Судовий — прикметник від іменника суд (судова справа, судові видатки та ін.). «А суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п'ять годин тривала судова нарада». (А. Головко.) «Вигляд величезної судової зали, повної народу, приголомшив її». (О. Донченко.)
У XIX ст. прикметник судовий виступав також у значенні іменника — так називали чиновника суду.
Аж гуде,
З усіх усюд народу йде,
Та щось шепочуть про отруту
І судових неначе ждуть.
(Т. Шевченко.)
«Така чутка збила з пантелику судових і громаду». (Панас Мирний.) «Там уже повно було якихось судових». (М. Коцюбинський.)
У сучасній мові слово судовий з субстантивованим значенням не вживається. Для назви працівника юстиції вживають описову конструкцію — працівник суду або судовий працівник.

судовий – судновий

У російській мові від іменника судно (плавзасіб) похідні – суда (множина), судовой. Ті, хто нашою володіє кепсько, впевнені, що так само й по-українському. І помиляються. Адже прикметник від судно – судновий. Судновий журнал, суднова команда (а не судовий журнал, судова команда).
Судовий – від суд. Судова справа, судові видатки. У ХІХ сторіччі це слово вживали також як іменник. «Чутка збила з пантелику судових і громаду» (Панас Мирний). Нині для називання працівника юстиції застосовують описову конструкцію – працівник суду або судовий працівник.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

приговор

Правильніше: вирок, присуд
вирок суду
за вироком історії
Словник-антисуржик.

Вищестоячий суд

Правильніше: Суд вищої інстанції; орган вищий за підпорядкуванням