СУДОВІ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
Пояснивши суду вину злочинців
Правильніше:
Розкривши судові вину злочинців
спори вирішуються судом
Правильніше:
суперечки розв'язує суд
Мова – не калька: словник української мови
третейський (арбітражний) суд
Правильніше:
мировий суд
Мова – не калька: словник української мови
творити суд і розправу
Правильніше:
чинити суд і розправу; судити й розправлятися
Мова – не калька: словник української мови
притягувати до судової відповідальності
Правильніше:
позивати
Мова – не калька: словник української мови
поспішає без потреби
Правильніше:
як німий на суд
Мова – не калька: словник української мови
несправедливий, необ'єктивний суд
Правильніше:
упереджений суд
Мова – не калька: словник української мови
не чекаючи на те, що колись настане (з'ясується)
Правильніше:
поки суд та діло
Мова – не калька: словник української мови
звертатися до суду
Правильніше:
позиватися
Мова – не калька: словник української мови
досягнути скаргою чого
Правильніше:
судом випозивати (вискаржити) що
Мова – не калька: словник української мови
до кінця життя (днів)
Правильніше:
довіку, довічно; повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті
Мова – не калька: словник української мови
Суднови́й, судови́й
Судновий — прикметник від іменника судно (судновий лікар, суднова команда). «Тепер майже всі труби для суднових систем і трубопроводів виготовляють методом холодного вигинання на верстатах замість гарячого ручного способу». (З журналу.) «Пароплав уже пройшов ходові випробування, які показали, що суднові машини і механізми працюють чудово». (З газети.)
Інколи замість прикметника судновий неправильно вживають судовий.
Судовий — прикметник від іменника суд (судова справа, судові видатки та ін.). «А суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п'ять годин тривала судова нарада». (А. Головко.) «Вигляд величезної судової зали, повної народу, приголомшив її». (О. Донченко.)
У XIX ст. прикметник судовий виступав також у значенні іменника — так називали чиновника суду.
У сучасній мові слово судовий з субстантивованим значенням не вживається. Для назви працівника юстиції вживають описову конструкцію — працівник суду або судовий працівник.
Інколи замість прикметника судновий неправильно вживають судовий.
Судовий — прикметник від іменника суд (судова справа, судові видатки та ін.). «А суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п'ять годин тривала судова нарада». (А. Головко.) «Вигляд величезної судової зали, повної народу, приголомшив її». (О. Донченко.)
У XIX ст. прикметник судовий виступав також у значенні іменника — так називали чиновника суду.
Аж гуде,«Така чутка збила з пантелику судових і громаду». (Панас Мирний.) «Там уже повно було якихось судових». (М. Коцюбинський.)
З усіх усюд народу йде,
Та щось шепочуть про отруту
І судових неначе ждуть.
(Т. Шевченко.)
У сучасній мові слово судовий з субстантивованим значенням не вживається. Для назви працівника юстиції вживають описову конструкцію — працівник суду або судовий працівник.
судовий – судновий
У російській мові від іменника судно (плавзасіб) похідні – суда (множина), судовой. Ті, хто нашою володіє кепсько, впевнені, що так само й по-українському. І помиляються. Адже прикметник від судно – судновий. Судновий журнал, суднова команда (а не судовий журнал, судова команда).
Судовий – від суд. Судова справа, судові видатки. У ХІХ сторіччі це слово вживали також як іменник. «Чутка збила з пантелику судових і громаду» (Панас Мирний). Нині для називання працівника юстиції застосовують описову конструкцію – працівник суду або судовий працівник.
Судовий – від суд. Судова справа, судові видатки. У ХІХ сторіччі це слово вживали також як іменник. «Чутка збила з пантелику судових і громаду» (Панас Мирний). Нині для називання працівника юстиції застосовують описову конструкцію – працівник суду або судовий працівник.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
приговор
Правильніше:
вирок, присуд
вирок суду
за вироком історії
вирок суду
за вироком історії
Словник-антисуржик.
Вищестоячий суд
Правильніше:
Суд вищої інстанції; орган вищий за підпорядкуванням