СТАРОСТАМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: ледве (насилу) ноги несуть; ноги не слухають

Правильніше: дійти (досягти) старого віку (старих літ, старощів, старості); дожити до старості

Правильніше: дожити до сивого (білого) волосся (до сивини)

В родовому відмінку множини виступає у двох формах: старост і старостів; перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі людей (староста класу, гуртка); друге — дійову особу весільного обряду, свата. В останньому випадку флексія і перенесення на неї наголосу (у формах множини) відіграють смислорозрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми: старост (гуртків), старостів (сватів). «Сиділо тут і кілька поліцаїв та старост, та їм таки було легше, ніж отаким, як Калинка, бо вони хоч знали, що завинили, їх не пекла, не душила, не гризла образа — ця найпекельніша мука з усіх людських мук». (А. Дімаров.) «Ну, що ж, справді-таки, думаю, треба женитись, справедливо батько кажуть. Та й стали ми з батьком і матір'ю дівчат підбирати. І виходить воно так, що, ясне діло, до багатої не підеш — не рівня, вибрали одну сироту та й до неї заслали старостів». (Нар. творчість.)
Серед поширених раніше варіантів сусіда і сусід другий виявився частіше вживаним у літературній мові останнього часу, тому й у родовому відмінку множини закріпилася форма із закінченням -ів — сусідів.

У родовому відмінку множини він виступає у двох формах: старост і старостів. Перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі (староста курсу, староста класу, староста гуртка); друге – дійову особу весільного обряду, свата. В останньому випадку закінчення слова та перенесення на нього наголосу (у формах множини) відіграють розрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми: старост (гуртків), старостів (сватів). «Сиділо тут і кілька поліцаїв та старост, та їм таки було легше, ніж отаким, як Калинка, бо вони хоч знали, що завинили, їх не пекла, не душила, не гризла образа – ця найпекельніша мука з усіх людських мук» (Анатолій Дімаров), «Сказала Настя, стоячи під яблунею: – Піду за тебе, присилай старостів» (Михайло Коцюбинський).

Правильніше: Через старість