СТАРА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: підколодна (потайна) гадюка; потайний собака; старий лис; стара лисиця

Правильніше: стара торба; старе луб'я

Правильніше: старий лис; стара лисиця; битий собака; битий жак (жук); бита голова; стріляний горобець

Правильніше: стара пісня

Правильніше: пісок сиплеться

Правильніше: Стара дзвіниця

Правильніше: для приятеля нового не пускайся старого

Правильніше: за старим (давнім) звичаєм

Правильніше: за старою ціною

Правильніше: за старим (давнім) звичаєм; за давньою звичкою; як колись було; по-давньому

Правильніше: дійти (досягти) старого віку (старих літ, старощів, старості); дожити до старості

Замініть прикметник престарілий на стилістично кращий варіант: літній, (дуже) старий, досугий.

Правильніше: За старою звичкою

Правильніше: За старими цінами

Правильніше: Використовують старий гардероб

Правильніше: Старе кладовище (старий цвинтар)

Правильніше: від малого до старого; мале й велике

Правильніше: старого лиса не виманиш з лісу

Правильніше: вбитися в літа; вийти з літ (з років, з віку)

Правильніше: старого лиса не виманиш з лісу

Правильніше: старі літа

Правильніше: старій бабі й на печі ухаб

Правильніше: сто літ в обід

Правильніше: старий (підтоптаний) парубок (панич)

Правильніше: давній друг

Правильніше: бачив (видів) світа; зі світу чоловік; бувалий у бувальцях

Правильніше: давнє правило

Правильніше: давнє кохання не ржавіє; давнє кохання все перед очима

Правильніше: чоловік старіє, а чорт під бік; волосся сивіє, а голова шаліє; волос сивіє, а дід дуріє; сивина в голову, а чорт у бороду; чоловік старіє, а чортяка під бік; і в старій печі дідько топить; голова шпакувата, а думка клята

Правильніше: співати стару пісню

Правильніше: тягти назад

Правильніше: старим слідом; битим шляхом

Правильніше: бабин смик

Правильніше: нема нічого нового під місяцем і сонцем; усе старе на нашій бабусі-землі

Правильніше: людина давнього гарту

Правильніше: знову взятися до свого (до старого, до давнього); вернутися до свого (до старого, до давнього)

Правильніше: змалку до останку; з малого малку до старого станку

Правильніше: як викручена ганчірка

Правильніше: нашому тинові двоюрідний пліт; десята (сьома) вода на киселі ; через дорогу (вулицю, тин) навприсядки; ваш пес на нашій соломі спав; як чорт козі дядько; старої курки півня шваґер

Правильніше: залишатися на старих позиціях

Правильніше: бував у бувальцях; битий на всі копита; бачив смаленого вовка; знає усі входи й виходи; стріляний (старий) горобець; старий вовк; битий жук (жак)

Правильніше: лишитися на старих позиціях

Правильніше: пізно старого кота вчити гопки

Правильніше: побачити віку

Перевірте, чи не пропущено кому перед відповідним зворотом (Правопис. §118 А) п.16).

Для урізноманітнення мовлення замініть прикметник древній, який є останнім у синонімічному ряду, на один із варіантів: стародавній, давній, прадавній, старий, старовинний, правічний, предковічний, вікодавній, старожитній.

Як прикметник це слово вживається в значенні «літній» (стара людина); «непридатний до вжитку», «занедбаний», «занехаяний» (стара шапка); «несучасний», «колишній» (зброя старого зразка, виріб старого зразка); «той, що передував чомусь» («повернувся на старе місце»).
Слово старий часто (на наш погляд, невиправдано) вживають замість слова давній (див. вище): старий друг, стара казка, стара звичка. Краще: давній друг, давня казка, давня звичка.

Словосполучення старий ветеран у значенні «досвідчений, заслужений працівник у якійсь галузі» є тавтологічним, отже, стилістично не виправданим. Теоретично воно може існувати, якщо йдеться про вік цієї людини, – «старий (роками) ветеран». Але в такому разі, щоб не склалося враження, що це тавтологія, краще похилий вік працівника підкреслити за допомогою інших лексем: сивий ветеран, срібноголовий ветеран і под.

1. Стара казка чи давня казка?
Як прикметник слово старий уживається в значенні «літній» (старий чоловік); «непридатний до вжитку», «занедбаний», «занехаяний» (стара шапка); «несучасний», «колишній» (зброя старого зразка); «той, що передував чомусь» (повернувся на старе місце).
2. Чи не здається вам, що прикметник древній у нас витискує з уживання свої синоніми?
Ми в цьому переконані. Послухаймо лишень мовознавця Олександра Пономарева. Слов'янські мови взагалі, а українська особливо, каже він, багаті на синоніми. І завдання та обов'язок усіх працівників пера полягає в невтомному вивченні синонімічного розмаїття рідної мови, в ознайомленні з ним широкого загалу читачів, слухачів, глядачів. На жаль, доводиться констатувати, що не всі приділяють належну увагу виборові слова з синонімічного ряду. Часто-густо обирають якийсь один варіант, та й то не найліпший із фонетичних, граматичних та інших міркувань. За приклад можуть правити синоніми стародавній, давній, прадавній, старий, старовинний, правічний, предковічний, вікодавній, старожитній, древній, з-поміж яких у засобах масової інформації вживають чомусь лише слово древній, хоч воно стоїть аж у кінці цього ряду.
А «Словник української мови» подає древній з позначками розмовне й рідковживане. І воно не може входити до утворень офіційно-ділового характеру. Тому треба писати давньоруські князі, Давня Русь (Київська Русь).
3. Друг старий чи давній?
На вулицях Києва рекламні щити з написом «Старий друже», на телебаченні те ж саме – «Старий друже»... Зрозуміло, це звертання. Але який той друг насправді – старий чи давній? Ось що писав з цього приводу видатний український мовознавець Борис Антоненко-Давидович: «Іноді доводиться чути: «Ми з вами – старі приятелі», – хоча обом співрозмовникам нема й тридцяти років віку. То які вони – старі? Вони – давні приятелі. Але якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік співрозмовника, тоді слушний буде прикметник старі: «Ми з вами – старі обоє, багато на віку бачили» (з живих уст).
Неточне вживання цих двох слів досить поширене в усному мовленні. Здебільшого ставлять старий там, де мало б бути давній. Але трапляється і навпаки: «На дивані лежав давній, потертий у частих мандрах чемоданчик, а в ньому все, що треба в дорогу», «І серцем я лину до росяних трав, до давньої нашої хати». Звичайно, в цих реченнях правильніше було б ужити «старий чемоданчик», «стара наша хата». Природніше сказати: давня звичка, давня казка, давнє правило, а не стара звичка, стара казка, старе правило. Зате стара (чи застаріла) зброя, старі поняття.

Іноді доводиться чути: «Ми з вами — старі приятелі», — хоч обом співрозмовникам нема й тридцяти років віку. То які вони — старі? Вони — давні приятелі. Але якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік співрозмовників, а не про давність приятелювання, тоді слушний буде прикметник старі: «Ми з вами — старі обоє, багато на віку бачили» (з живих уст).
Природніше, правильніше казати: давня звичка, давнє правило, а не стара звичка, не старе правило. Зате цілком слушно буде сказати: стара (чи застаріла) зброя, старі поняття, старий хрін тощо.

Правильніше: старе

Правильніше: Давні друзі

Правильніше: Давнє правило

Правильніше: Старий матрац